сотворив усе і над всім чуває, і всіх бачить, і знає наші думки. Я говорив йому про Христа, що спас нас від мук пекла, і про любов ближнього, і про милосердя.
Пятась слухав уважно, цілими днями читав Святе Письмо і небаром став щирим христіянином. А я щиро дякував Богу, що поміг мені здобути одну людську душу для Божого стада.
Часто розмовляли ми про землю і про всякі народи, які на ній живуть. Я розпитував Пятася про його нарід і племя, а він говорив:
— Мій нарід добрий, мій хоробрий, мій всіх побиває.
— Але чого твій нарід їсть людей?
— Мій нарід не їсть людей, тільки їсть ворогів, яких зловить у бою.
Раз коли ми оба вийшли над беріг моря, я хотів випробувати його вірність і щирість тай запитав:
— Пятасю, де твій нарід?
— Там — там мій нарід! — закликав Пятась, показуючи обома руками на протилежну землю, що маячіла на обрію моря. Я побачив, як його очі блестіли тугою за своїм племенем.
— А ти поїхав би до своїх, туди?
— О, так!
— А що робив би там? Ходив би зі своїми на инші племена і їв би людей?
— О, ні! Я не їв би і других навчав би, як то грішно ї гидко їсти тіло свого ближнього. Я навчив би їх христіянської віри в єдиного Бога!
— А вони зїли би тебе!
— Ні, не зїли би! Вони охоче вчилисяб! Вони вже чимало навчилися від білих бородатих людей.
