Сторінка:Джек Лондон. Бог його батьків (1927).djvu/171

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

одна жива людина: величезний білий мур, насунувшись, навалився на острів. Дерева, собаки, люди, — усе зникло, немов рука божа змела їх з лиця землі.

Усе це Дональд ще встиг побачити, а за мить і він заколивався на своїй високій жердині і ринув униз, в те крижане пекло.