Сторінка:Джек Лондон. Бог його батьків (1927).djvu/196

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

лиця, коли зазирнув він в її очі, м'якого сповнені світла і ніжні-ніжні, то чи ж винний він у тому, що втратив свій розум? Зрадивши Флоссі чому-б не зрадити й Лорен. Не тікати ж йому, коли жінка сама чіпляється. Він мав силу грошей, і така дівчина, як Фреда, змогла би використати всі спроможності. З неї буде така жінка, що всі позаздрять. Але не треба квапитись! Він повинен бути обережний!

— Скажіть, здається, ви не дуже любите палаци? — запитав він. Вона похитала головою.

— Ну, скажу вам правду, мене вони вабили, але, добре обміркувавши, прийшов я до висновку, що людина, живучи у палаці, дуже швидко товстіє і ледачіє.

— Так, це де-який час приємно, але, на мою думку, скоро надокучає, — поквапилась вона заспокоїти його. — Світ гарний, але життя повинно бути різнобічне. Треба трохи попрацювати, а тоді й відпочити де-небудь. Поїхати б, наприклад, яхтою на південне море, заскочити до Парижу, перезимувати в Південній Америці, а літом побувати в Норвегії, потім кілька місяців в Англії.

— Серед добірного товариства?

— Розуміється, серед найкращого, а потім — гей, гей! — знову собаками приїхати в країну Гудзонової затоки. Людина дужа і повна життя, як ви, не могла б цілий рік жити в палаці. Це годиться для чоловіків випещених, подібних до жінок. А ви народилися не для такого життя. Ви — людина надзвичайно мужня.

— Ви так гадаєте?

— Тут і гадати не треба, я знаю це. Хіба ж ви ніколи не примічали, як легко ви приваблюєте до себе жінок.

Його наївність була просто таки чарівна.