не стреливши, побіг на край тої ями. Бах! Рушниця стрільнула просто у вічі матросові, коли він саме підвівся на ноги, але з цівки дим не пішов. Вогневий струмок вирвався з другого кінця рушниці і влучив у самого Кента. Джекоб плюхнув на землю. Собаки вискочили на берег і перетягли санки через його тіло. Погонич зіскочив. Джім Кардеджі визволивши руки, саме вилізав з ями.
— Джіме! — чужинець пізнав його. — Що сталося?
— Що сталося? Та нічого особливого. Це я так собі погрався ради здоровля… Що сталося, питаєш? Дурню ти такий! Ти он поможи мені реміння скинути, а то я задам тобі джосу!
— Ф-фу! — одвів духа Джім, поки приятель йому обрізав реміння. — Що трапилось? У чім справа? Я сам хотів би знати? Поясніть мені, будь ласка. Га? — Вони перевернули Кента. Той лежав мертвий. Старовинна, шомполова рушниця лежала біля нього. Держака відірвало від заліза. Коло запальника, на правій цівці, була дірка з розірваними краями. Матрос з цікавістю почав розглядати рушницю. З дірки посипався блискучий, жовтий струмок золотого піску. Джім Кардеджі аж тепер зрозумів усе.
— Щоб я з місця не зійшов! — гукнув він. — Аж тепер все ясно стало. Аж ось куди зникло те прокляте золото. Чорти б мене взяли і тебе заразом, коли оце зараз не будемо промивати. А ну, Чарлі, біжи скоріше за мискою!
