Сторінка:Джек Лондон. Смок Беллю (1948).djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ня частину десяти тисяч слів хроніки місцевого життя Сан-Франціско, — і все це задурно. — Хвиля ще не може платити, — пояснив О'Гара, одночасно додавши, що тільки одна людина в Сан-Франціско здатна писати, і що ця людина — Кіт Беллю.

— Який же я дурень! — бурмотів потім Кіт, сходячи вузькими східцями.

З цього почалася його панщина в О'Гари, що для нього він заповнював ненажерливі шпальти Хвилі. Тиждень у тиждень сидів він у конторі, витримував наскоки кридиторів, лаявся з друкарями та вигонив двадцять п'ять тисяч слів в усіх галузях щотижнево. Праця його не легшала. Хвиля мала надто великі претензії. Для неї потрібні були ілюстрації, а витрати на них були величезні. Ніколи не вистачало грошей, щоб заплатити Кітові Беллю. Через це саме й не було змоги оплатити збільшений кадр співробітників.

— Ось що знчить бути добрим хлопцем, — пробубонів одного дня Кіт.

— Дяка богові за добрих хлопців, коли так! — з слізьми на очах скрикнув О'Гара, стискуючи Кітові руку. — Ви врятували мене, Кіте! Ще трохи, друже, і вже буде легше.

— Ніколи не полегшає, — жалібно відповів Кіт. — Я добре бачу свою долю. Я буду тут завжди.

Трохи згодом йому здалося що він знайшов, спосіб визволитися. Одного разу скориставшися з присутности О'Гари, він спіткнувся на стілець. Кілька хвилин пізніше він наскочив на ріжок конторки і тремтячими пальцями перекинув слоїк клею.

— Пізно лягли? — запитав О'Гара.

Кіт доторкнувся руками до очей і, раніш, ніж одповісти, злякано подивився навкруги.

— Ні, не те. Щось з очима. Вони, здається, відмовляються служити мені. Оце й усе.

Кілька день він спотикався та налітав на конторські меблі, але серце О'Гари не пом'якшало.

— Знаєте, що я вам пораджу, Кіте? — сказав він одного дня. — Підіть ви до окуліста. Є тут такий лікар Гесдепл. Він дуже добрий спец. І це не буде вам нічого коштувати. Ми можемо заплатити йому оповістками. Я з ним побалакаю особисто.

І вірний своєму слову, він вирядив Кіта до окуліста.

— Нічого не діється вашим очам, — сказав лікар, після довгого огляду. — Справді, у вас чудесні очі, — одна пара на мільйон.