Сторінка:Джек Лондон. Смок Беллю (1948).djvu/82

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
III.

Через чотирі дні він у невеличкій долині біля замерзлого струмка розпалив під приязними соснами своє багаття. Десь, серед цього білого хаосу, що його він лишив позад себе, було Озеро Несподіванок, — десь, але де саме, він не знав. Сто годин Смок боровся з заметами і снігом, що сліпив йому очі, і нарешті загубив свій шлях і забув, звідки прийшов. Було так, ніби він виринув з якогось кошмару. Він не був певний, чи проминуло чотири дні, чи тиждень. Він спав разом з собаками; перейшов, невідомо скільки, низьких перевалів, ідучи закрутинами зачараваних ярів, що кінчалися мішками. Двічі йому пощастило розпалити вогонь і відігріти замерзлу оленину. І тоді він мав добру їжу і добрий відпочинок. Хуга стихла; стало ясно і морозно. Розположення країни знову стало доладним. Річка, біля якої він був, мала природній вигляд і прямувала, як і повинно бути, до південного сходу. Але Озеро Несподіванок було загублено, як це траплялось з усіма, хто шукав його.

Пів дня мандрівки вниз річкою привели його до долини з більшою річкою, яку він визнав за Мак-Квесчен. Тут він підстрелив оленя і знов навантажив на кожного собаку п'ятдесят фунтів м'яса. Повернувши вниз Макс-Квесчен, він натрапив на слід санок. Його хоч і позамітало снігом, але під сподом був добре накочений шлях. Смок зробив висновок, що два табори розташовано на Мак-Квесчен, і що вони сполучаються цим шляхом. Очевидячки, Дві Хати було знайдено, і це був нижчий табір; він попрямував річкою вниз.

Було сорок під нулем, коли він отаборився на ніч і, засипаючи, питав себе, що то за люди, що знову знайшли Дві Хати, і чи дістанеться він до них на другий день. Тільки почало благословлятися на світ, як Смок вирушив, легко ступаючи по напівзамерзлому снігу і лижвами втоптуючи свіжий сніг, щоб не провалювалися собаки.

І тут як раз усе й трапилось, вискочило несподівано на нього з-за повороту річки. Йому здалося, що він почув і відчув одночасно. Постріл з рушниці був справа, і куля прострелила на плечі його демікитонову парку і вовняну куртку та повернула його пів оборотом силою свого удару. Він захитався на своїх лижвах, щоб утримати рівновагу, і почув другий постріл з рушниці. Цього разу це