Цю сторінку схвалено
долинами, аж зайшла в густий, темний ліс. Ідучи лісом, вона натрапила на ясний прозорий потічок і глянула в воду та побачила себе, як у зеркалі: „Справді я дуже погана на лиці!” — подумала собі зі страхом. „Не диво, що рідний батько не міг мене пізнати”.
Та коли Оленка скупалася в тім потоці, то стала ще кращою, ніж по першій купелі з черепахами.
