Цю сторінку схвалено
в море. Але на морі не доглянула сестричка ніодного човенця, ніодного корабля, що заніс би її за море. Тільки хвилі котилися по прибережнім камінню, котилися й заокруглювали камінці, — а Оленка сказала:
— Любі хвилі, може ви занесете мене колись до моїх братчиків-князенків…
Дивлячись так на море, доглянула на березі одинадцять лебединих пер. Позбирала їх і звязала в китицю, мов лелії. На перах блистіли чисті каплі води; та чи це була роса, чи може чиїсь сльози, ніхто не вгадав би.
І саме коли сонце мало заходити, побачила Оленка над морем шнур білих диких лебедів, як летіли в сторону берега. На їх головах ясніли золоті корони. Оленка скочила в якусь щілину й схова-
