пам'ятниками якого є Богоявленська церква в Острозі, церква-фортеця в Сутківцях на Поділлю, церква Петра й Павла в Київі, найстарші церкви та синаґоґа у Львові, то-що. З огляду на те тяжке політичне лихоліття, яке переживала Україна в XIV.—XV. віках, саме в період розвою ґотицького стилю, на Україні збереглося дуже небагато архітектурних і скульптурних пам'яток ґотицького мистецтва, й мають вони переважно провінціяльний характер, так що ґотицькі церкви України ніяким чином не можуть рівнятися з величавими ґотицькими будівлями західної Європи. Але традиції ґотицького будівництва закріпилися в українському будівництві дуже міцно, і ще їх довго було знати на Україні, після того, як самий ґотицький стиль уже давно був пережитий.
Навпаки, не в порівнянні до архітектури та скульптури на Україні продовжувало процвітати декораційне фрескове малярство. Потрохи відходячи від чисто декоративних принципів романсько-візантійського стилю, але зовсім не полишаючи декораційности, стінне українське малярство ґотицького складу переймається поволі подихом свіжого реалізму. Від цеї доби нам збереглися фрески в церкві св. Кирила в Київі й серії фресок XV. віку в каплиці люблинського замку, в катедральній церкві в Сандомирі й у знаменитій ягайлонській каплиці на Вавелі у Кракові. Для виконання малярської праці в цій каплиці польський король Казимир мусів виписувати майстрів із України, бо не тільки не міг знайти добрих малярів у Польщі, але і взагалі в західній Європі, на північ од Альп, не легко було знайти видатних майстрів декораційного стінного малярства. Як відомо, ґотицький стиль у Європі не сприяв, за винятком Італії та України, розвиткові декораційного малярства на широких стінних просторах.
В XVI. столітті на Україні, як і в центральній Європі, ґотицький стиль заступив стиль ренесансовий, який, може, не так глибоко вкорінився в українському мистецтві, як ґотика, але від якого збереглися архітектурні пам'ятки незвичайно високої артистичної вартости. Один із найкращих зразків українського ренесансу ми маємо в церкві брацтва (або волоській) у Львові й особливо в каплиці, виведеній при тій церкві. В тій каплиці, незрівняній щодо своєї краси й архітектурної гармонії, добре видно, і в конструкції склепіння, в свобідних пропорціях, і в поділі архітектурних частин вплив високого італійського ренесансу. Як відомо, над будуванням волоської церкви й каплиці при ній працювали італійські майстри. Але в конструкції будівлі яскряво виявляється український характер; власне, панує те особливе замилування, яке вже в той час Українці мали до церков із трьома банями, виведеними здовж одної лінії; цей улюблений тип українського храму, як церква з трьома верхами, виспівується вже в найстаріщих українських колядках; церкви з трьома
