Сторінка:Дмитро Антонович. Український мистецтво (1923).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


старих київських церков, а деякі відбудував наново. Як і вся Європа тої доби — Україна також прийняла в XVII. ст. універсальний європейський стиль — бароко. І коли цей стиль прийшов на Україну, зпочатку в формі чисто європейській, як церква Хмельницького в Суботові або церква Св. Параски у Львові, то дуже швидко він, як і попередні стилі, підліг обробленню українських майстрів, наскрізь перейнявся духом української творчости, і з того процесу виріс багатий український бароко, або, як його частіше називають, „козацький бароко“, бо головні майстри й митці того часу, здебільшого, виходили з козацького осередку; меценатами також буди, здебільшого, гетьмани й козацька старшина, або члени вищої духовної гієрархії, теж найчастіше з козацького роду. Найбільш відомими меценатами цього мистецтва були гетьмани: Самойлович, особливо ж Мазепа, також Апостол і багата козацька старшина, як полковники: Герцик, Миклашевськіш, Мокієвський і багато инших.

Вся Україна по обидва боки Дніпра в часі від половини сімнацятого до половини вісімнацятого віку уквітчалася прекрасними мурованими церквами і світськими будинками у стилю козацького бароко. В цій добі вибудовано собори в Переяславі, Полтаві, Чернигові, манастирі у Харкові, біля Лубень, Прилук, Глухова, Чигирина, велике число церков та манастирів у Київі, у Львові, в Почаїві, палати гетьманські та митрополичі, київську Академію й багато инших будівель.

Український ґеній знаменито приладнав стиль бароко до деревляного будівництва. ГІриводячи його до єдиної гармонії зі старими улюбленими українськими формами, артистичний ґеній українського народу утворив незвичайно оригінальний й виїмково конструктивний тип української деревляної церкви, тип, що процвітав на Україні, аж доки царським декретом у XIX. віці не заборонено будувати на Україні українські церкви.

Скульптура доби бароко таксамо, як і раніше, приспособлювалася до надгробників над могилами значних людей, як надгробник Адама Кисіля в Ніскиничах на Волині, надгробники Сінявських у Бережанах, але особливо пишно розвинулась українська барокова скульптура на дереві і в дерев ляних декораційних різьбах. Якраз у цьому часі стали по українських церквах виводити високі іконостаси, й вони дали широкий простір українським різбярам для втілення як-найфантастичніших і найхимерніщих визерунків у різьбах високої умілости й удоскональненої техніки.

В малярстві процес перетвору західно-європейських впливів, получения їх зі старою українською декораційною традицією, в головному, завершився ще в попередній добі ренесансу, й хмалярство доби бароко вже подає зразки малювання, в якому всі впливи західні і східні поєднані в одному цілому, яке прибірає, завдяки цій комбінації і творчій праці українських майстрів, оригінальний характер української малярської школи. До