фахівець своєї справи — теж український дириґент і, виходить, до деякої міри „конкурент“…
А в тім, громадська мужність і мистецька гідність цього відомого художника, який свого часу зробив теж не мале „турне“ з українською піснею, примусила його в одвертому листі до „Думки“ сказати про свою роботу що:
„… Це була пісня жайворонків на провесні нового життя українського народу“.
І за гастролі „Думки“, яка справила на шановного „маестро“ сильне вражіння, він каже:
„… Через десять років наш нарід шле вже до західнього Світу своїх солов'їв, щоб проспівати пісню свого літа — пісню, вправлену і оздоблену модерними здобутками українського музичного мистецтва, — щоб іще раз нагадати про невмирущу, колись поневолену, і тепер вільну українську культуру“.
Професор і дириґент Малько у своїй статті, вміщеній в „Берлінер Тагеблят“, говорячи за високі здібності „Думки“, такими словами закінчує свій відзив (цитую за білоґвардійськими „Последними Новостями“):
„… Может показаться странным, что я говорю только о достоинствах „Думки“ и не нахожу в ней дефектов. Но это — явление действительно феноменальное, и было бы преступлением пропустить случай послушать этот экстраординарный хор“…
Що ж таке — „Думка“?
Переказуючи слова майстрів-фахівців про „Думку“, слід, звичайно навести і кілька уривків фахової критики. Так, наприклад, відомий музичний критик Едуард Шнайдер в журналі „Monde Musical“. (Музичний світ), перелічуючи усі етапи пройдені „Думкою“ від першого дня її заснування, кінець-кінцем: говорить, що „Думка“:
