Цю сторінку схвалено
Ой, шуми-ж, моя пісне, над шумами гаю,
Як шуміла в дитинстві колись,
Щоб акорди журливі з квітками розмаю
У вінок кучерявий сплелись.
Хай вітри загудуть у задумі глибокій,
Хай слова рознесуть по ярах
Ех, життя-ж ти злиденне, життя одиноке,
Проклену я тебе у піснях!..
Мене змалку недоля прогнала у місто, —
Пам'ятаю, як батько одвіз…
На прощання тополі заплакали листям,
Зарипів непомазаний віз.
Заридала, цілуючи, мати голосно,
Засміялись вітри у гаю…
Ой, ви сосни, журливі, задумані сосни,
Чи ви чуєте пісню мою?
Батько брови насупив, немов з пересердя,
Перетяг конячину зі злом, —
А в мені защеміло, забилося серце,
Коли виїхав в степ за село.
Пам'ятаю: хотілося вискочить з воза,
Заховаться в похмарену даль…
