Сторінка:Дмитро Яворницький. Дніпрові пороги (1928).djvu/14

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

уваги[1]. В назві Дніпра «Борістенес» деякі вчені вбачають грецькі слова «boreostenos», себ-то північна протока[2]. Инші вчені чують тут слово «берест», річка Берест, Берестина, од дерева береста, якого ще й тепер так багато по берегах Дніпра[3].

Після Геродота про Борістенес писали один за одним такі грецькі та римські історики та географи: Скімн Хіоський І в. до Р. X., Страбон, Помпоній Мела, Пліній Молодший та Діон Хрізостом — всі три І в. після Р. X.; далі Клавдій Птоломей II в., Юлій Солін III в., невідомий автор твору «Плавання округ Понта Евксинського та Меотичного озера» («Periplus Ponti Euxiniet Lacus Macotii») IV в.; він перший називає Борістен Данапрісом (Δανάπρις), відкіля вже вийшла наша назва Дніпро, в якій відомий славист Шафарик вбачає два слова: санскритське «дан» — ріка і тракійське, або готське слово «парис, перес» — ноток, тоб-то Дніпро — це текуча річка[4].

Отже, ніхто з усіх перелічених грецьких та римських істориків й географів не каже про особливість Дніпра, тоб-то про його пороги. Про це перший каже грецький письменник X в. імператор Костянтин Багрянородний (905—959).

В ті часи, коли в Греції жив імператор Костянтин Багрянородний, по середньому та верхньому Дніпру з його припливами, вітками, лиманами та озерами жили слов’янські племена, які були підвладні Київському князеві; між Руссю та Грецією відбувалися торговельні зносини. Руси везуть Дніпром до Царгороду хліб, рибу, хутра, латир, невільників. Греки також Дніпром везуть до Києва поволоки, дорогі оздоби, зброю, золоті й срібні монети, духовите коріння.

Костянтин Багрянородний налічує всіх порогів сім і називає їх по-руськи і по-слов’янськи.

На диво, в наших руських літописах у жодному списку немає вказівки ні на те, скільки на Дніпрі всіх порогів, ні на те, як вони звуться; говориться тільки загально — «пороги» та й годі. «Приде Святослав в пороги, і нападе на ня Куря... И пойдоша на коних и в лодьях, и прийдоша ниже порог... Се же уведавши половци, шедше в порогы, начаша пакостити гречником»[5].

Повний список Дніпрових порогів знаходимо в так званій «Книзі большому чертежу» (XVI — XVII в.).

«А ниже реки Самары на Днепре порог Кодак. Ниже Кодака миля порог Звонець. Ниже Звонца порог Сурский. А ниже Сурскаго три версты порог Лоханной. А ниже Лоханного три версты порог Стрельчей. А ниже Стрельчаго две версты порог Княгинин. А ниже Княгинина с версту порог Ненасытец (Неясытец). А ниже Ненасытца (Неясытца) на пяти верстах наискось Воронова (Воронаго) забора. А ниже Воронова (Воронаго) забора порог Волнег. А ниже Волнега три версты порог Будило. А ниже Будила три версты порог Лычной (Лычна). А ниже Лычного три версты порог Товолжаной  А ниже Тволжаного три версты порог Волной»[6].

В цьому переліці один поріг, а саме Звонець, поставлено не на місці, а деякі забори неправильно названо порогами. Поріг — це гряда каменю, яка перегороджує річку од одного берега до другого, а забори — гряда каменю, яка займає тільки частину річки, даючи вільний прохід з одного якогось боку річки — або з правого, або з лівого.

 

10

  1. Мищенко. — Геродот. Москва. 1885. І, 321.
  2. Надеждин. — Геродотова Скифия. Записки Одесского общества истории и древностей. І. 1884. 32.
  3. Шафарик. — Славянские древности. Прага, 1862. I. 545.
  4. Там же, 545: Эварницкий. — Вольности зап. каз. 1898, 28. Записки Одесского общества истории и древности, 1848, т. 11, отд. І, 238.
  5. Летопись по Ипатьевскому списку. СПБ, 1871, 48, 183, 360.
  6. «Книга большому чертежу». СПБ, 1838, 100.