Сторінка:Дмитро Яворницький. Словник української мови (Т.1, А-К), (1920).djvu/6

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

Алімент — Антипатія.

З тих з обо сторони перед нами аллекґованих рѣчей и доводовъ досконале вислухав. Труды Черниговск. комитета по устройству XIV археол. съѣзда, 1908, 80.

Аліме́нт, ту, право и повинность платить ежегодно до смерти продавца земли за землю на вѣчность; такая плата въ Калишской губерніи у малороссійскаго населенія „складаетця з картоплі кілька корців (8 пудів), палива, житла, то-що“. Маркович. По степах та хуторах, Київ, 1908, 120.

Алтерна́ція, ції, ссора, споръ, прѣніе, раздоръ. Тимъ оные сыны мои повинны контентоватись и на томъ переставати и жаднихъ алтеркаций и утисків не чинити. Труды Полтавской ученой архивной комиссіи, 1917, XV, 81.

Алмазный, алмазный, брилліантовий. Любецкій архивъ гр. Милорадовича, Кіевъ, 1898, I, 6, 12.

А́лькеж, жа, тоже, что алкир, ванькир, валькир, т. е. боковая комната, въ хатѣ, безъ русской печи, отдѣленная отъ чистой, перегородкой. Д. Голыкп, Волын. г., Заел, у., также с. Цвѣтоха,Волын. г., Заел, у., с. Дылевъ, Ломжин, г., Острол. у.

Алфавіт, та, иначе театрон. Труды Черниговскаго предварит, комитета по устройству XIV археологии. съѣзда, 1908, 13.

А́лчба, би, алчность. Алчба, зажерливіетьдійшли до останнёго ступню. Степанківський, Казання сельського пастиря, Пиків, 1909, II, 111.

Амана́т, та. заложникъ. Эварницкій. Источники для исторіи, зап-хъ, коз-въ, I, 395.

Амоняк, ку, селитра. Дубняк, Російсько-український словничок, Кобеляки, 1917, 31.

Анато́мувати, анатомировать. Адаменко, Медіцинський словничок, Могилев, 1917, 5.

Анбуль, ля, какая-то трава. Трава Сува па,на', така, як лап, як пирій, як півники, і зоветця разно: анбуль кранбуль і несміян. (од сказу). Харьковскій сборникъ 1895, IX, 297.

Анге́лик, ка, або дудка, або ж дзёнгель,, растеніе, Archangelica officinalis hoffm. Гавсевич, Про лікарські трави, Київ, 1914, 12.

Анге́лики і воскресіння, родъ орнамента на пасхальной писанкѣ. Скаржинская, Описаніе народныхъ писанокъ, 1899, I, 151.

Ангелія, лії, евангеліе. Піп стае в зголовах умерлою и зачекає читати ателію. Етноґрафічний збірник, Львів, 1912, 282.

Ангеля тягти́, або у ангеля і чорта, родъ игры или забавы у гуцуловъ и буковинцевъ во время „посіджіння“ у тѣла покойника. Етноґрафічний збірник, Львів, 1912, 242.

Анди́к, ка, индюкъ, Андики болбочгутъ. С. Гуничи, Волын. г., Овр. у.

Андринополе, ля, соб. имя города Адріанополь. Бан.-Каменскій, Источники малороссійск. исторіи, Москва, 1859, II, 150.

Андру́се, „андрусе“ тоже самое, что и „овути"; „овути“ „справляютця па Новий, рік зараз по миті (службі божій), а в другий час такий баль зветця „андрусе“. См. слово „овути“. Український етноґрафічний збірник, Київ, 1914, І, 28.

Анімуш, ша, духъ, бодрость. Величко, Лѣтопись, Кіевъ. 1848, 1,209.

Аніму́шно, смѣло, безбоязненно, гордо, надменно, Радивиловскій, Вѣнецъ Христовъ, Кіевъ, 1688, 432.

Анта́бка, ки, одна изъ частей дверного прибора. Волын. губ.

Антеле́рці, ців, артиллерійцы. А ви, антилерці, з гарматами становипщя отутечки і загородіть ім (туркам) дорогу. Складка, Харьків, 1893, № 2, 115.

Антипа́тія, тії, антипатія. Величко, Лѣтопись, Кіевъ. 1851, II, 396.