3
Алімент — Антипатія.
тих з обо сторони перед нами аллекґованих рѣчей и доводовъ досконале вислухав. Труды Черниговск. комитета по устройству XIV археол. съѣзда, 1908, 80.
Аліме́нт, ту, право и повинность платить ежегодно до смерти продавца земли за землю на вѣчность; такая плата въ Калишской губерніи у малороссійскаго населенія „складаетця з картоплі кілька корців (8 пудів), палива, житла, то-що“. Маркович. По степах та хуторах, Київ, 1908, 120.
Алтерка́ція, ції, ссора, споръ, прѣніе, раздоръ. Тимъ оные сыны мои повинны контентоватись и на томъ переставати и жаднихъ алтеркаций и утисків не чинити. Труды Полтавской ученой архивной комиссіи, 1917, XV, 81.
Алмазный, алмазный, брилліантовий. Любецкій архивъ гр. Милорадовича, Кіевъ, 1898, I, 6, 12.
А́лькеж, жа, тоже, что алкир, ванькир, валькир, т. е. боковая комната, въ хатѣ, безъ русской печи, отдѣленная отъ чистой, перегородкой. Д. Голыки, Волын. г., Засл. у., также с. Цвѣтоха, Волын. г., Засл. у., с. Дылевъ, Ломжин, г., Острол. у.
Алфаві́т, та, иначе театрон. Труды Черниговскаго предварит. комитета по устройству XIV археологич. съѣзда, 1908, 13.
А́лчба, би, алчность. Алчба, зажерливість дійшли до останнёго ступню. Степанківський. Казання сельського пастиря, Пиків, 1909, II, 111.
Амана́т, та. заложникъ. Эварницкій. Источники для исторіи, зап-хъ, коз-въ, I, 395.
Амоня́к, ку, селитра. Дубняк, Російсько-український словничок, Кобеляки, 1917, 31.
Анато́мувати, анатомировать. Адаменко, Медіцинський словничок, Могилев, 1917, 5.
А́нбуль, ля, какая-то трава. Трава бува разна: така, як лён, як пирій, як півники, і зоветця разно: анбуль кранбуль і несміян. (од сказу). Харьковскій сборникъ 1895, IX, 297.
Анге́лик, ка, або ду́дка, або ж дзе́нгель, растеніе, Archangelica officinalis hoffm. Гавсевич, Про лікарські трави, Київ, 1914, 12.
Анге́лики і воскресі́ння, родъ орнамента на пасхальной писанкѣ. Скаржинская, Описаніе народныхъ писанокъ, 1899, I, 151.
Ангелі́я, лі́ї, евангеліе. Піп стає в зголовах умерлого и заченає читати ангелію. Етноґрафічний збірник, Львів, 1912, 282.
А́нгеля тягти́, або у а́нгеля і чо́рта, родъ игры или забавы у гуцуловъ и буковинцевъ во время „посіджіння“ у тѣла покойника. Етноґрафічний збірник, Львів, 1912, 242.
Анди́к, ка́, индюкъ, Андики болбочуть. С. Гуничи, Волын. г., Овр. у.
Андринопо́ле, ля, соб. имя города Адріанополь. Бан.-Каменскій, Источники малороссійск. исторіи, Москва, 1859, II, 150.
Андру́се, „андрусе“ тоже самое, что и „овути“; „овути“ „справляютця на Новий рік зараз по мші (службі божій), а в другий час такий баль зветця „андрусе“. См. слово „овути“. Український етноґрафічний збірник, Київ, 1914, І, 28.
Ані́муш, ша, духъ, бодрость. Величко, Лѣтопись, Кіевъ. 1848, I, 209.
Аніму́шно, смѣло, безбоязненно, гордо, надменно, Радивиловскій, Вѣнецъ Христовъ, Кіевъ, 1688, 432.
Анта́бка, ки, одна изъ частей дверного прибора. Волын. губ.
Антеле́рці, ців, артиллерійцы. А ви, антилерці, з гарматами становитця отутечки і загородіть ім (туркам) дорогу. Складка, Харьків, 1893, № 2, 115.
Антипа́тія, тії, антипатія. Величко, Лѣтопись, Кіевъ. 1851, II, 396.
