Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/92

 Чорні зерна в землю пали
 Слїз рясними крапельками,
 Сьвітлі з вітром розлетїлись,
 Закружили мотилями.

А на весну з того сїву
Будяками земля вкрилась;
Тільки де-де кущик ягід,
Де-де квітка притулилась.

 

VIII.

Три стежки ти протерла,
 Недоле наша — доле!
В той бік прямує перша,
 Де орють шанське поле;
Друга веде лїворуч,
 До коршми сяє біла,
А третя на той цвинтар,
 Де спить родина мила.

Від трудового поту
 На одній стоять роси;
На другій — з тата, з мами
 Сьміють ся дїти босі.
На третїй — лїтним ранком
 Цьвіркливий коник скаче,
Хрести погнулись чорні,
 Березка тихо плаче.