Уже літ з двадцять чути в літературі нашій голоси про те, що пора уже взятися до критичного видання поезій Шевченка, що треба переглянути та перевірити усі видання „Кобзаря“ та рукописи (оригінали — автографи та усякі копії з них), переглянути усе, що тілько де писалося про Шевченка та з приводу його творів, і скомбінувавши увесь той матеріал, реставрувати поетичний скарб найбільшого поета не тілько українського, але й в цілій Славянщині… Та про те pia desideria ці й досі зостаються не тілько не здійснені, але не помітно навіть, щоб десь відповідні заходи до того робилися. А тим часом уже й півстоліття з дня смерти поета не за горами. Промине ще одних лишень 5 літ, і поетичний скарб поета нашого стане вільним добром кожного громадянина: кожен матиме право друковати чи цілого „Кобзаря“, чи частину його яку небудь, по своїй охоті, не питаючись дозволу нічийого і друковатиме на підставі тих некритичних, неперевірених, значно неповних, а часом і поплутаних редакцій текстів, які стрічаємо ми зараз по всяких росийських та загрянишних виданнях, — на підставі того цілком вільного, дуже непевного, дуже неправдивого хронологичного розпорядку поезій, який мають усі видання „Кобзаря“, почавши з р. 1867 (видання Кожанчикова в Петербурзі) і кінчаючи виданням р. 1902 (видання „Просвіти“ у Львові зредаговане д. Ю. Романчуком). Усякі хиби, усякі неправдивости, хоча б напр. не Шевченкові вірші, яких за 40 літ перебувало в „Кобзарях“ до десятка, і навіть в останньому виданню Ю. Романчука єсть їх ще двоє, — усе те назавжди стане невиправленим, освяченим традіцією, і боротися з цим сумним зъявищем не буде змоги… От тим-то безперечно потрібно за цей короткий
Сторінка:Доманицький В. Критичний розслід над текстом Кобзаря (1907).djvu/3
Цю сторінку схвалено
Критичний розслід над текстом „Кобзаря“ Шевченка.
