382, 10: на старого Кобзаря… В 1 вид.: сліпого. Але д. Романчук в своєму рукописові має: старого.
Дата Гайдамаків — р. 1841, 7 квітня (тоді їх викінчено).
15. Черниця Марьяна.
Автографа не бачив, а єсть він у родини А. Корсуна, що видавав у Харькові „Сніп“[1]) Хоча поему написано ще р. 1841, а почато мабуть ще раніш), та проте видруковано вперше аж в „Осно́ві“ (1861, IX, 1—12). Варіантів до поеми не маємо ніяких.
В „Основі,“ єдиному джерелі для нас поки що, есть чимало одмін (поправок Куліша).
383, 8 зн.: Хлопців кинули, побігли — в „Основі“: Кинули — побігли.
383, 6 зн.: діду серце, — в „Основі“: діду — серце.
383, 4 зн.: я шага дам, я черешень, — в „Осн.“: я — черешень.
384, 2 зн.: Ой осталась удовою, — вставив Куліш сам, — через те, певно, що Ш. опустив цілий рядок.
385, 3—9. Романчук узяв варіант, виправлений Кулішем (в „Основі“), а не текст самого Ш., справді чи не найбільш непоправний (в цій поемі] з усього того, що написав за своє жит-
- ↑ На мій запит до родини А. Корсуна, син його А. А. Корсун (мировий суддя в Ростові на Дону) одповів мені з 24/VІІІ 1906, що дійсно в їхній сім'і зберігається, серед инших автографів усяких письменників, також „аркуш почтового паперу (а може їх і два!), на якому списано не тілько „Черницю Марьяну“, але й малюнки на боках, пером, рукою самого Тараса Григоровича; малюнки ці зроблено на швидку: це лишень легенькі контури; належать вони до тексту і, можна думати, Шевченко робив їх, обмірковуючи „перший починок“ цеї поеми, — машинально, а може просто „прикрасив“ рукопис, переписаний досить пильно і чистенько; вірші починаються з малої букви. На прикінці рукопису, на ньому ж лист до мого батька, — надпис про те, що Ш. оддає йому на власність ці твори (Марьяну i Човен). Дописка ця — рядків на 7—9… Автограф Марьяни, скільки памятаю, одрізняється од друкованого тексту“.
Про те, що Ш. послав був А. Корсунові якийсь вірш Човен, знаємо з Маяка (1843 р.), де в оповістці про другий том „Снопа“ (який не вийшов), згадується про те, що прислано редакторові Черницю Марьяну і Човен. (докладніше див. в моій статті „Новознайдені твори Шевченка“, в журналі „Нова Громада“, 1906, VШ).
