Сторінка:Доценко О. Літопис української революції. Матеріяли й документи до історії української революції. Том 2. Книга 5 (1917-1923).djvu/18

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 18 —

Місія мусіла в ті часи рахуватися з тим, як трактувалась українська справа в столицях Антанти, де були самостійні представництва України, що і мали в першу чергу проложити шляхи до визнання згаданими Державами України. Не сподіваючись зустріти на початку своєї роботи в Варшаві достойне своєї самоповаги відношення до себе з боку представників Держав Антанти, — Місія не могла до якогось часу розпочинати і відвертих кроків до навязання з ними зносин.

З инчих Держав, представлених в Польщі, Місія могла навязати і навязала стосунки з представниками Румунії, Австрії та Чехословаччини. Зносини з першими двома мали холодно-ввічливий характер, зносини ж з другим мали більш сердечний характер, але з огляду на існувавші між Польщею та Чехословаччиною відносини — навязання стісліших стосунків з представником Чехословаччини на варшавському грунті було не зовсім зручне. З осібна стояли відносини Місії до представників білоруського Уряду і до представника Грузії. Відносини ці позначалися цілковитим взаємо-розумінням і щирістю.

В такій підготовчій праці, що не переривалась і на далі, Місія наближилась до 28 жовтня, наколи остаточно вже було вирішено приступити до відкриття засідань польсько-української конференції.

12. Звіти місії. Цей розділ хочу закінчити офіціяльними донесенями-звітами Місії на мя Уряду про свою роботу. Ці донесення дуже цікаві. Ось вони:

„ДО ПАНА МІНІСТРА СПРАВ ЗАКОРДОННИХ УНР. ВІД ГОЛОВИ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛЬОМАТИЧНОЇ МІСІЇ В РІЧІ ПОСПОЛИТІЙ ПОЛЬСЬКІЙ.

Виїзд до Львова. Одержавши 4. X. вечером дозвіл на виїзд до Польщі, Місія в складі Радників, військових експертів, джури і двох шоферів, всього в складі 12 чоловік — вирушила з Гусятина на Львів.

У Львові під доглядом. До Львова Місія прибула 6. X. і тут зголосилася до Коменданта міста, щоби дістати дозвіл затриматися в місті на протязі 24-х годин. Комендатура по пильному переведенню стислих формальностей — такий дозвіл дала, але під умовою, що члени Місії матимуть перебувати під доглядом Комендатури, себто: виходити до міста, десь бути, когось у себе приймати, чи до когось навідуватись, приймати і передавати листи, вести розмови і т. и. можна було в присутности приставлених офіцерів чи сектантів Комендатури. Потреба зупинитись у Львові, з огляду на цілий шерег інтересів, — була конечною і тому Місія мусіла погодитись і на такий нагляд.

Що Місією зроблено у Львові. Дякуючи тому, що з приставленими для догляду офіцерами у членів Місії скоро установились добрі відносини — нагляд Комендатури не був такий вже важкий і Місія використала 24-годинне перебування своє у Львові більш-менш діловито. Через Льва Ганкевича була зроблена пропозиція Миколі Ганкевичу, аби він приймав участь в роботі Місії як журналіст. Згода була дана, але і до сього часу М. Ганкевич не прибув до Варшави.

7-го жовтня Місія вирушила зі Львова. Комендатура дала для супроводу Місії свого офіцера. 8-го жовтня Місія прибула вже до Варшави. З огляду на те, що для розташування Місії нічого зроблено не було, прийшлось потратити решту дня 8-то жовтня на ріжні дрібниці і тільки 9-го жовтня можна було подумати про якісь офіціяльні кроки.

Що Місія застала у Варшаві. Ще в дорозі Місія дізналась, що головні проводирі польської Держави, як Начальник Панства п. Пілсудський, Премієр-Міністр п. Падеревський та Міністр Справ Закордонних Скшинський виїхали з Варшави до Вільна на відкриття там університету і Голова Місії дістав повідомлення, що його може приняти Начальник Панства тільки 14-го жовтня.