Сторінка:Д. І. Яворницький. Як жило славне Запорожське Низове військо (1918).djvu/16

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


воєнноі справи. Відомий знавець воєнних справ, генерал М. І. Драгомиров, дивлячись на останки запорожських земляних окопів, доводив, що запорожське низове козацтво у цій справі попередило усіх воєнних інженірів віка французького короля Людовика XIV. Та воно й не диво, доводив той же генерал Драгомиров, бо коли дати волю творчости у цьому ділі громаді, то вона краще причалитця до місця, ніж кожний поодинці, хоча 6 і спеціялиста воєнної інженірноі справи.

Не с-так високо, як військова гармата та піхота, стояв у запорожців флот. Запорожці плавали по Дніпру та по Чорному морі на своїх довгих, з веслами та парусами, чайках. Великих суден вони зовсім не знали, як ото, наприклад, турецькі кгадрікгі, або каторги, і правити ними зовсім не вміли, Зате вони сміливо випливали на своіх чайках далеко у Чорне море, сміливо нападали на великі турецькі кгадрікги і добре справлялись з ними. Оточивши на легких і жвавих чайках важкі і неповоротні кгадрікги, пловці счіплялись з ними залізними крючками, мерщій притягали іх до себе, потім духом кидались у середину кгадрікг, рубали, хто чим попав, турецький пловців, хапали у руки усяке добро, далі швидко запалювали кгадрікги огнем і пзюкали іх у море, на дно, після чого слободно пробірались у самий Стамбул і „давали нюхати козацького пороху самому султанові під самий ніс“.

Не було на світі, тієі зброі, якоі 6 не знали запорожці: арабські вдамашки, се-6 клинки дамаської сталі, турецькі янчарки, або яничарські шаблі, гишпанські пістолі, капказські ятагани, усякі мушкети, французькі тромблони — усе те і инче знали запорожці, дуже кохались в тому і давали великі гроші за те. Добра шабля коштувала запорожцеві і добрі гроші: не меньч 8 карбованців штука. Це певне великі для тих часів гроші,