Сторінка:Д. Кардаш. Евген Коновалець (1941).djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Командирам Січових Стрільців Директорія надає ґенеральські ранґи, які вони відхиляють. Висувається плян тріумвірату: Симон Петлюра — Евген Коновалець — Андрій Мельник, одначе військовики хочуть лишитись самі собою. Евген Коновалець віддається розбудові Корпусу, пізніше Дивізії С. С., за короткий час роблячи з неї зразкову, дисципліновану військову одиницю.

Полковник командує нею в кривавих боях під Гребінкою, Фастовом, Бердичевом, Полонним, Проскуровом і Старо-Констянтиновом, дивізія має за собою крім того липневу Карабчіївську перемогу, але остаточно, разом з рештою української армії опинюється в листопаді 1919. р. в Чотирокутнику Смерти, між чотирьох ворожих сил.

Правильна збройна боротьба хилиться до кінця. Галицька армія давно поневіряється на манівцях, Уряд УHP розпочинає переговори з Польщею про союз і спільну війну проти іншого ворога. Евген Коновалець не хоче прикладати рук до схибленої і згубної справи. Не партикуляризми врятують Україну. Око вождя бачить читко перспективу дальшого розвитку та конечність переходу на нові форми боротьби. Наступає доба чужої окупації, а їй треба протиставити інші орґанізаційні засади і зброю.

На нараді в Новій Чарториї 6. грудня 1919. р.