а під другим і першим є залізні днища. Через ці дірки вимітається сажа, обметена з димоходів, а коли димоходи прочищені, то діри закриваються заслонкою, котра примащується глиною.
На дні кожної камори є залізна плита, котра нагрівається і дає тепло для запічку. Плита під першою каморою нагрівається од печі, в котрій горять дрова; а плити під другою, третьою і четвертою каморами нагріваються од того духу, який з димом проходить попід ними з печі. Для того лід кожною з трьох останніх плит є вільне місце. Ці вільні місця під плитами назвем поземими (горизонтальними) димоходами. Плити не замуровані в стіни, а положені межи стінами вільно, для того, щоб їх можна було здіймати і вичищати під ними поземі, лежачі димоходи.
Рис. 2. Як іде дим під другою плитою.
Рисунок 3 показує сушарню як би розірвану надвоє, од фронту до задньої стіни, посередині тої щілини, що межи каморами, і розсунуту праворуч і ліворуч. Це зроблено для того, щоб докладно ознайомитись з сторчовими димоходами. На рисунках 2, 4 й 5 показано, як уявляються лежачі димоходи, коли плити поздіймані. Ці чотирі рисунки (2, 3, 4 і 5-й) становлять єдність, бо їден другого доповнюють. І через те,
