ж візантійство як таке, попри свій блиск і вишуканість, було статичним, йому бракувало в перспективі історичного розвитку динамізму та раціоналізму західного християнства.
Розібратися в питанні вмісту візантійської інтелектуальної парадигми в інтелектуальному просторі України-Руси, а тим більше в далекосяжному впливі візантійської історіографічної традиції (потужне інтелектуальне поле Візантії характеризувалося значними досягненнями в історіописанні) надзвичайно важко, бо вітчизняної школи візантієзнавців на сьогодні вже не існує.
Але лише поняттям візантійсько-слов’янської культури не можна означувати зміст історії Східної Європи, зокрема і України. Хоча руське інтелектуальне середовище і багато сприйняло від візантійських впливів, проте якби століттями у своєму внутрішньому розвитку не рухалося в напрямку Заходу, то на українських землях не мали б місця ті самі процеси, що були основою розвитку Західної Європи – Реформація, Просвітництво.