Дехто з дослідників ототожнює історичну свідомість з соціальною пам’яттю (Ю. Левада). Треті сприймають історичну свідомість як структуруючий елемент культури (М. Барг).
На наш погляд, сенс історичної свідомості можна визначити через поняття “науковий світогляд”. Науковий світогляд, стверджував В. Вернадський, – це “картина Всесвіту, Космосу, до якої входять рух небесних світил, склад щонайменших організмів, зміни у людському суспільстві, закони мислення, історичні явища, логічні закони мислення або безліч законів форми та числа, що дає математика” [1]. Історична свідомість – це фрагмент наукового світогляду, саме його суб’єктивний, людський вимір. Історична свідомість – це засіб світобачення через людину, яка вивчає цей світ.
Історична свідомість має свою структуру, містить космогонічний, онтологічний компонент; рештки інших світоглядів, теорій, концепцій; вольове зусилля розширити межі пізнання, тобто метод перевірки і пояснення уявлень про місце людини в природному світі та суспільстві. Словом, історичне пізнання виступає як частина, органічна складова структур історичної свідомості. Як мистецтво не може існувати без форми у звуках гармонії, ритмі вірша, кольорів, як немає релігії без культу й філософії без самозаглиблення та мислення, так, на думку В. Вернадського, наука неможлива без наукового методу.
Науковий метод – це не тільки засіб розбудови наукового світогляду, це “завжди інструмент, завдяки якому воно перевіряється”. Відповідно історичне пізнання варто сприймати як метод перевірки та репрезентації історичної свідомості. Історичне пізнання становить не лише “момент” чи “підсистему”, “підструктуру” історичної свідомості, але її стрижень, засіб, за допомогою якого перевіряються факти перед тим, як вони будуть включені до структур історичної свідомості.
Джерелами формування історичної свідомості слугують не лише наукове вивчення минулого, але релігійні, філософські ідеї, суспільні відносини, культура.
Історична свідомість – багатовимірний феномен. Побутовий рівень історичної свідомості передбачає повагу до предків, традицій (родинних, народних), інтерес до своєї минувшини, рідного краю та містить такі поняття, як “відчуття історії”, “історичний інтерес”, міфологічні, героїчні образи та символи вітчизняної історії, роду, сім’ї. Художній рівень історичної свідомості означає сприйняття минулого, сьогоднішнього та майбутнього за допомогою художніх засобів. Відтак, художнє проникнення у минуле митцем,
- ↑ Вернадский В. И. Избранные труды по истории науки. – М., 1981. – С.43.