Я пишу червоним атраментом,
Атраментом червоним, як кров,
Про підвладність заверюхам — ментам
— Про щемляче-ніжну любов.
II
Каблучка-обручка, що стисла вам ручку,
У серце мені уп'ялась, мов гадючка…
…Хтось инший спокійно цілує цю ручку…
Проклята! Проклята каблучка!..
Схилюся над вами. Торкнуся устами
Жартливого пасмечка кучерів чорних…
Торкнусь непомітно — й зомлію без тями:
— А хто уночі вас пригорне?..
Дивлюся у очі глибокі. Я хочу
Кричати, ридати в одчаю:
