Сторінка:Еллан В. Удари молота і серця (1920).pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Легко так дісталась перша перемога:
Ворога змішав безумно смілий напад.
Панцерник здобуто… Ах, не йде підмога…
— І серця трівога стисла в чорних лапах.

Затремтів напружено мотор.
Мов приріс ноган до пальців.
Ох, уже стискає міцно коло ворог,
Кулі чітко лучать в панцер.

… — А над вечір — все укрив туман.
Сніг лягав (так мягко-мягко танув…)
— На заціплений в руках ноган,
На червоно–чорну рану.