дила, попробувала вона піднятися, хоч мусіла дуже намучитися, заки могла встати. Її чогось страх взяв, що вона умре, коли не встане з постелі.
Закашлялась, загорнулася відтак в плащ і на силу підійшла до вікна, отворила його широко. Зима була легка і лиш дощ не перестав падати. Вона сіла відтак на крісло з поруччам. В лямпі, що цілими ночами горіла перед нею на маленькім столичку, підтягнула ґніт. Там побіч книги з побожними оповіданнями стояла і китиця з гортензій та мальв, після котрої вона вишивала. Щоби все було так як то дійсно звичайно бувало, прийшло її ще на гадку взятися до роботи; вона притягнула до себе кросна і дрожачими руками уколола кілька разів голкою. Червоний шовк одної цвітки відбивав як кров від її білих пальців; здавалося, що то кров спливала каплями з її жил.
Напоперевертавшись перед тим на горячих подушках зо дві години безсонно, здрімалася на кріслі в одній хвилі. Головка її, сперта на опирало, повисла була трохи на праве плече; в пальцях все ще держала шовк і можна було думати, що вона ще робить. Так спала вона і не рушилась ані разу а тиха кімната з своїми білими стінами виглядала при світлі лямпи як гробниця. Бліде світло освічувало велику ніби королівську постіль з її споловілими рожевими заслонами; лиш скриня і шафа та дубові стільці закривали якотако ті стіни могили. Хвилі минали за хвилями а вона спала спокійно.
Нараз щось зашевеліло. На бальконі явився Фелисіян,. висохлий як і Ангелика та аж дрожав. Йому з лиця було видно, що він чогось дуже налякався; він ввійшов до кімнати і побачив тут її в кріслі, а вона при світлі лямпи виглядала так гарною, що аж жаль брав дивитися, що вона очевидно загибає. Безконечний біль стиснув його за серце він поступився кілька кроків і припав на коліна та вдивився засумований в свою милу. Вона вже дійсно не була та сама, що давнійше, недуга її зовсім змінила; вона виглядала вимарніла і легка як перце, котрим вітер носить. На її лиці пробивалися в сні дуже виразно її муки і її покора. Він її ще лиш по тім пізнав, що вона все ще була так само миленька як давнійше, що її ніжненька шийка так само ще підіймалася з круглавих плечий і що її подовгасте личко було ще таке саме як у тої святої, що підноситься до неба. Лиш
