Сила волі прогнала її неміч і вона без нічиєї помочі перейшлася по кімнаті. Вже добирала собі плащ, в котрий мала загорнутися а голову думала завязати хусткою.
Фелисіян аж врадувався, коли побачив, що вона робить то, чого він вже давно бажав; він вже давно хотів її викрасти, але якось не смів її того казати. Він хотів з нею виїхати, хотів без сліду пропасти, одним словом усунути всякі клопоти, всякі перешкоди, більше нічого не бажав! А то все мало тепер статися і вони не потребували вже довго надумуватися.
— Ходім звідси, серденько, і то зараз! Я прийшов, щоби вас звідси забрати; знаю, де можемо дістати коней. Заки розвидниться, будемо вже далеко, далеко звідси, так, що вже нас ніхто не дожене.
Вона висувала і засувала шуфляди, так, одну за другою і в своїм роздразненню навіть нічого з них не виймала. Цілими тижнями мучилася, щоби вибити собі його з голови і вже думала, що то її удалося, а тепер таки побачила, що не вдіяла нічого і що хіба треба її наново ту роботу розпочинати! Але де би взялась в ній тепер сила до того?! Коли вони полюбилися, то найпростійша річ побратися, а ніяка сила їх вже більше не розлучить.
— Що мені би забрати з собою?… Яка я була дурна, що я вже давнійше того не зробила, коли подумаю, що вони не встидалися і неправди передімною говорити! Я трохи не згинула, що вони не хотіли вас закликати… Кажіть же бо, чи брати мені білля, одіж?… Ось тепла спідниця… А вони плели передімною несотворені річи і хотіли мене залякати. То добре, а то зле, то можна робити, а то гріх; а то все такі пусті річи, що чоловік би від них з розуму зійшов. То все неправда. Є лиш одно щастя на світі: жити і слухати лиш свого серця та любити того, що нас любить… Ви моє щастя, ви моя краса, моя молодість, я ваша, а ви мої, мій єдиний приятель, робіть зі мною, що хочете…
Вона тріюмфувала, її вроджені хиби, про котрі можна було думати, що вже на віки в ній завмерли, проявилися знов в повній силі. Її гуділа музика в голові, її здавалося, що вона вибирається як яка королева, коли її бере з собою сей потомок княжого роду і робить її королевою якоїсь далекої держави; і вона радо ішла з ним, повисла на його шиї, склонила головку на його грудь, студенна дрож якоїсь нечу-
