Сторінка:Еміль Золя. Мрія (1932).djvu/58

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

поділений на чотири поля. На першім і четвертім полі були відзнаки міста Єрусалима, а на другім і третім відзнаки Готкерів. Герб Єрусалима є вигнутий, золотий хрест на срібнім полі а в кождім його углі є ще по одному хрестикові; герб Готкерів показує на синім полі золоту вежу, а на чорнім щиті заглублене золоте серце а довкола того всего стоять три лелії, дві в горі а одна під сподом. Щит держать з боків два крилаті льви а на горі спочиває серед китиці синіх пер срібний шелом, украшений золотими цвітами; шелом похилений трохи наперед а його спущена решітка має дванайцять лісочок, значить отже воєводів і маршалків француських, панів з роду і начальників верховодячих дружин. На послідок виписана ще і ось така стародавна приповідка родини. „Коли така Божа воля, то і моя”.

Дивлячись так на той малюнок, як там святий Юрій ратищем пробиває змія та як царівна витягає до него заломані руки, стала Ангелика поволи дуже любуватися в тім герою. З далека не могла вона всего добре розпізнати, але коли бувало всілякими мріями набє собі головку, то видить вже все дуже докладно, ба навіть в більшім обємі як там на вікні намальовано: перед нею стає тоді гнучка білява дівчина таки з її власним личком а святий видаєсь її такий ясний, такий пишний та гарний, як сам ангел. Її здавалося тоді, що то він таки її саму визволяє а вона з вдячности аж цілувала би його по руках. Роздумуючи так про ту пригоду, про те як то ніби вона сама стрічається коло ставку з якимсь молодим мущиною, як він визволяє її з великого нещастя, нагадувала вона собі прогульку до замку Готкерів і тих духів, що ніби то літали там довкола височезної башти, в котрій проживали колись могучі її властителі.

Герб світився як зірка на небі серед літної ночі, вона знала його добре і могла плавно відчитати на нім замітні слова, та-ж і вона вишивала нераз герби. Іван V ходив підчас пошести в місті з одного його кінця на другий, та цілував недужих в лице, щоби вернути їм здоровля словами: „Коли така Божа воля, то і моя”. Коли Фелисіян III почув, що Филип Красний занедужав і не в силі вибратися в похід до Палестини, пішов туди за него пішки і босими ногами, з свічкою в руці. То і було причиною, що він на своїм гербовім щиті помістив і герб Єрусалиму. Вона нагадала собі