Еней попливши синимъ моремъ, На Карпагену оглядавсь; Боровсь съ своимъ сердега горемъ, Слизьми небижчикъ обливавсь. Хоть отъ Дидоны пливъ поспѣшно, Да плакавъ гирько неутѣшно. Почувшижъ що въ огнѣ спеклась, Сказавъ: „нехай ѣй вѣчне царство, „Минѣ же долголѣ панство „И щобъ друга вдова найшлась!
