Сторінка:Енеїда. 1808.pdf/97

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
82


Розгардіяшъ наставъ Троянцямъ,
Изновь забули горіовать:
И всюды счастья есть поганцямъ,
А добры мусять погибать.
И тутъ вони не шановались,
А заразъ всѣ и потаскались,
Чого хотѣлося шукать:
Якому меду да горѣлки,
Якому молодици, дѣвки
Зъ зубивъ оскому що бъ зогнать.

***

Бургаки си були моторны,
Тутъ познакомились заразъ,
Съ діявола швидки, проворны,
Пидпустятъ москаля якъ разъ;
Зо всѣми митью побратались,
Посватались и покумались,
Мовъ зъ роду тутечка жили;
Хто мавъ къ чому яку хибету,
Такого той шукавъ бенкету,
Всѣ вереміи пидняли.