Гладкий
1920 виїхав до УССР, де за кілька років був ліквідований.
Гладкий Ярослав (* 1908), інж., пласто- вий діяч, організатор водного Пласту, з 1928 чл. керівних органів Пласту, в 1930 —39 провадив активну працю в консni- ративних пластових гуртках і редаry- вав їх ідеологічний журн. «Вогні». На еміграції 1945—54 гол. комендант пла- стунів, з 1954 — гол. Головної Пластової Булави. Автор пластових статтей. Гладун Анна (* 1908), дівоче прізвище Покладок, родом з Галичини, співза- сновниця Українського Золотого Хреста в ЗДА, його гол. в 1950—54, тепер почес- ний чл. Глазуненко Степан, актор трупи М. Кропивницького на ролі простаків (Дмитро в «Ой, не ходи, Грицю»); у 80-их рр. належав до відомих акторів побутового театру. Згодом організував власну антрегризу невисокого мист. ra- тунку. Глеваха (VII—11), с. Васильківського р-ну Київської обл., на півд. зах, від Києва, відоме з частих боїв частин УНР, УТА та повстанців отамана Зеленого проти червоних і білих рос. військ за оволодіння Києвом; 29. 8. 1919 після три- денного бою прорив больш. фронту 1 і 3 корпусом УПА та Запор. корпусом УНР на лінії B. і Мала Бугаївка-Крушинка- Глеваха-Боярка-Білгородка. Глибока, див. Глібока. Глибокий (V—21), над р. Глибокою, с. м, т. в сх. частині Донбасу, р. ц. Камен- ської обл. РСФСР: р-н заселений ча- стинно українцями. Глини, група осадових гірських порід, адається з каолініту й ін. водних алюміносилікатів з величиною часток до 0,01 мм, продукт звiтрення різних гірських порід; пластична, кольоїдаль- на, звичайно не в чистому вигляді — з домішками піску й вапняку; барва г. залежить від роду домішок (напр., жов- та від бурого залізняка). г. е найбільше поширені й з найдавніших часів вико- ристовувані людиною осадові відклади; мають велике значення в будівництві, металюpril (вогнетривкі Г.), кераміці, сіль. госп-ві як складник грунту (див. Глиняне виробництво). г. різного роду й генези широко роз- повсюджені по всій Україні. Крім зви- чайних г., поширені деякі спеціяльні породи. Каол нова глина постала із звіт- ріння скельних порід, багатих на алю- міній; це чиста біла глина, якої вжива- ють гол. до виробництва порцеляново- фаянсового посуду; на Україні широко розповсюджена кристалічній смузі (див. Каолін). Ганчарська глина, пластична, жовтувато-червониста або сі- розелена, залягае на широких просто- рах, використовується для продукуван- ня глиняного посуду. Цегляна глина менше пластична, бо має деяку доміш- ку зерен піску: поширена на Україні, вживається до будівництва домів (лі- п'янки) і як сировина для цегли, чере- пиці тощо. в шляховому будівництві важливі т. зв. клінкерні г., що с та- кож у р-нах, де бракуе будів. каменю (Придніпровська низовина). Особливо цінні вогнетривкі г., що залягають перев. в Донбасі (3/4 з усіх підрахова- них запасів, 512 000 000 т), де саме най- більший на них попит; найбагатшим на Україні й одним із найбагатших у світі е Часов-Ярське B півн.-зах. Донбасі (мені родовища: Дружківське, Ново- Швайцарське, Абрамівське та ін.); в Дніпровському пром. р-ні вогнетривкі г. е в П'ятихатках і Полозькому; ін. родо- вища — Катеринівське в Кіровоград- ській обл., Овруцьке на київському По- ліссі тощо. Напіввогнетривкими г. ст. зв. рябі г. (третинного віку), що часто виступають у півн.-сх, частині Укр. кри- сталічного масиву й в сусідній частині Придніпровської низовини. Р. М. Глинка Антiн е 1907), укр. гром. діяч у Канаді родом з Галичини, посол до федерального парламенту в Оттаві в 1940 — 49 (від партії соціального кредиту зокруги Berревіл, Альберта); захищав у парламенті права укр. «переміщених осіб». Глинка Ісидор (1909), хемік в Канаді, родом із Галичини, брат Антона; чл. ря- ду наук. інституцій і т-в; н.-д. праці пе- рев. в ділянці агрохемії. Глинка Лев (1893), укр.-кат. Свящ., проф. Гр.-Кат. Богословської Академії у Львові, 1945 засланий большевиками, дальша доля невідома. Праці з каноніч- ного права; статті в «Ниві» і «Богосло- вії». Глинське (III—14), с. над р. Сулою, р. ц. Сумської обл., кол. м. Вперше зга- дується в літописі під 1320 р. в 15 в. належало князям Глинським, 1680 г. було приписане до Лубенського полку. До недавніх часів в г. зберігалися залишки укріплень. Глинський, полк., військ. діяч, 1917 чл. Укр. Центр. Ради, гол. Укр. Військ. Орг. Комітету. Глинський Володимир (1850—1930), гал. гром. 1 політ. діяч, гр.-кат. свящ.; 1897 був на чолі укр. делегації до цісаря Франца-Йосифа в справі баденівських виборів. Глинський Іван, західньоукр. гравер другої пол. 17 в.; у його працях помітні нар. мотиви. Глинський Михайло (+ 1534), кн., най- видатніший з роду Глинських, студію- вав у Німеччині, був при дворі цісаря Максиміліяна, служив у Альбрехта,
386
