За тиждень до сьвяток люди скрізь по станицї колють свиней, що „закида́ють“ у сажі ще за три тижнї до того, ріжуть гусей, качок, курей, индиків, щоб було чим розговітись та щоб вистарчило всього на всї сьвята.
Свиней колють гострим ножем у саме серце, і потім смалять їх, запалюючи розложену зверху і навколо солому, і перевертаючи свиню в одного боку на другий. З великих свиней перед обсмалюванєм обскубують щетину. Для того роблять такі палички, намотують на них щетину і скубуть. Осмаливши кабана, обливають його водою і потім зскребують з його ножем смалятину. Після того накривають кабана соломою, всї на його сїдають, щоб одстало сало од мняса, і тодї вже знавець дїла (таких людей в станицї чоловіка зо три та, може дві, або три бабі) береть ся за ковбасу та шматків за три сала розпотрошити ту свиню чи кабана і поначинювати ковбаси, а сало порізати та посолити. Сей чоловік (чи баба) скрізь порядкує, за всїм приглядає і на всїх покрикує, і всї його слухають і вволюють його волю. Сало складають в мішки чи в торбинки і вішають на горище до бантини. Коли після того дїти просять сала, їм одповідають: „Воно полїзло на дуба!“.
Гусей „закида́ють“ загодувати днїв за десять до Різдва або „кому як завгодно“, годують їх просом, ячменем, дертю (молотим ячменем). Ріжуть гусей як вони „жиром запливуть“, а зарізавши, поспішають їх зараз же обпатрати, поки не простигли, бо инакше трудно буде їх скубти. Попереду обскубуть пірря, тодї пух і на-сам-кінець колодочки. Після того смалять гусей: кладуть кождого з них на рогач і держать над запаленим у пічі верчиком соломи, щоб висмалити неповисмиковані пушинки;
