Сторінка:Етнографічний збірник Т.2.pdf/157

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

дївчина заговорила. „Виведи мене (з лїсу) до села, щоб знайти менї сестер, тодї я буду тобі жінкою (Веселовський, 1. с, II, 148).

5. Подаваний мною вариянт про Настасию Прекрасну есть єдиним, відомим менї вариянтом, де замісто царицї або царициної матері-лиходїйки, з’являєть ся батько-лиходїй і до того піп. Така заміна є цїлком натуральною. Народні твори часто зображають лихих мітичних осіб простоволосими; такими-ж зображають ся і відьми (Гл. П. Ивановъ, Народныя разсказы о вѣдьмахъ и упырахъ, Харковъ, 1891, ст. 9, 22 et passim). В слободї Борисівцї Валуйського повіту держить ся повірка, що в хмарний день кожна жінка, як-що буде „світи́ть волосьсям“ на дворі, так само як і відьма, може розігнати хмари і заподїяти засуху, І піп є лихим чоловіком в народних переказах через те, що він є простоволосим. Забобони про нещасливі стрічі з попом виходять з сього са́ме жерела. Доказом сього може бути, між иньшим, таке зіставленнє простоволосих або їх родичів в великоросийськім замовлянню: „Научите меня, раба Божія N, пастуха, ограды и обороны ставить кругом своего стада... отъ... бѣса и бѣсихи... отъ чернеца и черницы... отъ попа и попадки худого глазу, отъ діякона и діяконицы, отъ діячка и діячихи, отъ пономаря и пономарихи, отъ просвирни, отъ дѣвки-простоволоски...“ (Майковъ, Закл., N 285).

Зо слів А. Н. Веселовського, „обростанне тїла волоссєм є зверхним виразом внутрішньої нечистоти, мраку, невіри“. Сестри св. Юрия побусурманені, сичать по зміїному.

Волоса на нихъ какъ ковиль-трава,
А тѣло на нихъ какъ скора яловая.

(А. Н. Веселовскій, 1. с. II, 144 — 5).

Ногайцї сел. Мансуровського, Баталпашинського оддїлу, Кубанської области вірують в істнованнє духів, званих сіпауш, що живуть на могилах, мають довге волосє і своїм поводженнєм нагадують українських злиднїв (Сборн. матер. для оп. мѣст. и плем. Кавказа XVII, отд. II, ст. 10). Білоруські злиднї також „косматыя“ (Е. Р. Романовъ, Бѣлорусскій Сборникъ, IV, р. 49).

В небесній епістолїї Евстахия, аббата de Flaiz, що прийшов з Нормандиї до Анґлїї р. 1201, зазначено: Hoc dico vobis, Morte moriemini propter diem Dominicum sanctum, et alias festivitates sanctorum Meorum, quas non custoditis; mittam vobis bestias habentes capita leonum, capillos mulierum, caudas chamelorum, et ita erunt famelicae quod carnes vestras devorabunt; et vos diserabitis fugere ad sepulcrum (= sepulchra) mortuorum, et abscondere vos propter metum bestiarum (А. Веселовскій, Опыты по исторіи развитія христіян-