Гл. Чуб. II, 120 — 122: „Про лева і цигана“ і 123-124: „Циган“. Через усї вариянти переходить одна провідна ідея: розум переважає фізичну силу. Ся частина з польської лєґенди про св. Юрия за-того припадає до відповідної частини в казцї про цигана і змія:
W jedném mieście kajtota była we świecie — pojawił się smok wielgośny, co ced źkaj wszyćko zjadał. Cy (!) bydle (!), cy (!) prosie (!), kaj ino co było, zarła (!) bestyja, i nikt mu nic nie mógł (poradzić): az (!) ci juz (!) brakło bydląt, i do ludzi się chwycił. Juz (!) niejednego cłeka (!) chwycił w gardziel, harknął, — chrupło mu w zębach, i po wszyćkim. Ludzie tez (!) z miasta uciekali, i tylko pustki stały po świecie. (А. Н. Веселовскій, l. c. II, 131 = Kolberg, Lud, serya VII, p. 29).
Заміну змія подаваної мною казки левом у казках Чубинського, на мою думку, може вияснити низше наведене:
З румунської балляди збірки Marienescu, Йовап-Йоргован пригорнув і поцїлував визволену їм від змія дївчину. Коли-ж він, розпитавшись, дізнав, що дївчина-царівна єсть його сестрою, говоре: „Гріх мені, що я тебе поцїловав... Закляли нас батьки з ревними слізами: бути тобі на сході блукливою оленицею, а мені тиняти ся яко зраненому левови“.
„В житєписи св. Ґерарда, одного з перших християнських просьвітителїв Угорщини, оповідаєть ся про гетмана св. Степапа, Chanad’a, що він перед батвою просив помочи св. Юрия великомученика. У снї apparuit ei in sompnis forma leonis stans ad pedes ejus dicens ei: o homo qui dormis, surge velociter, cane tuba, egredere in prelium et superabis tuum inimicum. Коли Канад прокинув ся, почув, наче йому прибуло сили двох чоловіка“. (А. Н. Веселовскій, l. c, II, 148 — 9).
Можна без вагання припустити, що убитого Юриєм-левом змія народна фантазия самого перевернула в лева.
Таким же чином чорти, котрих виїдають вовки (Чуб. I, вип. I, 145, 52, 56), в середні віки мали назви: infernus lupus, lupus vorax і т. и. (А. Н. Веселовскій, 1. с. VIII, 329). Така-ж мішанина, на думку А. Н. Веселовського, в великоросийських замовляннях, „імена сьвятих покровительок проти змій перенесені на їх самих, і з’являють ся: змѣя Маре́я; Марья, Марина и Катерина...“ (1. с, II, 102).
Висловлене дає підставу вважати подаваний мною вариянт первістним проти вариянтів Чубинського.
