Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/121

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

87

87

87 II тота жона Самаріянка; Вна говорила до Суса Христа, Вна так казала до Суса Христа: Я вас пизнаю, ви люди свйитї, А минї треба іпош вас просити, Бо в нашім містї водицї нима, У нас водиця дуже делеко, У чістім поли, іцо днина ходу, Ми без водицї, то бідуйимо. о ^ Я й Иисус Христос из не\г говориу, Казау йі Христос: Самаріянко, Лиши й коноуки коло кирнички, Коноуки лиши й та в місто біжи, Клич суда людий дуже богато, Я ми будемо на вас чикати. Дамо вам воду таку живущу, Таку живущу, мете ї мати. » * Ии тота жона, Самаріянка. Христа слухала, в місто бігала, Містом бігала дужи кричила: Ходіте, люде, у поле зо мноу, Коло кернички йи люде свйитї, Дадут нам воду таку живущу, Дадут нам воду, я їх просила! м Ии тота жона, Самаріянка, Сімсот народа тогди зибрала II з ними пришла до Суса Христа. Йик вони пришли до Суса Христа, Я вни казали, шо ми ни вчинї, Ми ни знайимо, йик вам казати II йикий гонїр вам виддавати. Свйитї казали: Кажіте, люди, Кажіте люди, що слава Христу. Тоти народи дуже кричили, Дуже кричили, що слава й Христу. Оьвйитї казали: На віки слава! Давау йім Христос воду живущу, Шо в лїтї спека, в кижкій роботі, Вни ни горіли водицї пити, Бо в собі мали воду живущу, Йи тоту воду Христос їм даваў.