89
89
Бо Петро свйитий гадаў, що пустьит Свйитого Петра вни ни пускали. Увзьили й Петра, в ланц закували Тай до темницї Петра загнали. Тай до темницї, лиш до другої, Шоби вни си два там ни виґіли. А свйитий Петро смутненький сидит, Смутненький сидит, нїчо ни винен. Так казаў Петро у тій темници: Вже ми тут тепер, тут погинемо, Кобих у купі іс Сусом Христом! А на то перші кури запіли, А тогди Жиди вси си зуміли: Відколи стоїт місто Русалим, Ни чутиж було сего голосу, Сего голосу, шо кури піют. о Ни тоти кури попочивали, А хто курам даў отаку мову, Отаку мову, що вміют піти? А на то другі кури запіли, А тоти Жиди всї подуріли, Що загонили Исуса Христа, Що загонили свйитого Петра, її и другі кури попочівали, Попочівали малу годинку, А на то третї кури запіли. Кайдани тогди зацоркотїли, Впали кайдани из Суса Христа, Впали кайдани з свйитого Петра, Сами си казні порозмикали, Сами си казні порозтворяли. А Жиди дурні ходьи з ключами, А їх арешти усі втворені. А вни виходьит оба на місто, Тай містом ходьит, собі говорьпт. А свйитий Петро тогди нагадаў: Прощьий ми, Боже, шо я зогрішиў, В великім страсї Христа си зрікаў; Я забуў тото, що Христос казаў, Шо ми се будим Христа зрікати; Йик Христос казаў, то так си стало.
