Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/145

From Вікіджерела
Jump to navigation Jump to search
Ця сторінка ще не вичитана

111

111

111 64. Свята Пятниця обдаровує господиню. Ой рано, рано кури запіли, А господиня ще ранїй встала. Господинейко, одчиняй двері, Маєш гостойки в свойому дворі; Одчиняй двері всї тисоввї, Стели кілими та все новії, Маєш гостойки вельми світлиї: До тебе іде свята Пятюнка, Дарує тебе от як матюнка: В комори іде замиканні', Одчиня скрині мальованиї: О. ІІчглка, Укр. колядки (Кіев. У одну кладе — тонке прядево, У другу кладе — біле полотно, У третю кладе — добреє сукно. Свята Пятниця дари давала, Бо господиня мудрая була: Що у пятницю кужіль не пряла, Свіч не сукала, хустя не прала, Хустя не прала, в золу не клала- А за цим словом буваіі здорова. Сама собою і з дїтоііками, І з кумойкамп, з сусїдопками! Стар. 1903, кн. IV, стр. 143, ч. 10) 65. Мати св. Петра. Он в раю, в раю, ангели граут, Ялилун, гей, ялилуй, Господи Боже, помилуй!* Лем сьвятий Петро такой не грає, Бо його мати аж на днї в пеклї. »Иозвідуй же ся тай сьвятий [Петре, Тай сьвятий Петре своей матінки, Ци сила дала во імя боже?« »Ей я не дала, лем пів повісма, Лем пів повісма, пів плоскінного.« »Складуй же ти їх до волокенця, Подай же ти їх на дно до пекла, Он стане она ся того хапати! Я. Голсвщкгй, Нарив. її,Ьсни 45, ч. 10. II а р а л є л ї: Я. Головацкій, Народ, Колядки и щедровки, ст. 783, ч. 87. Подав же Петро на дно до пекла, Стала она ся того хапати, Стали ся на ню душки вішати, Стала ся она отріповати: »Е& гетьте, гетьте, бо ви не [дали, Бо ви не дали ьо імя боже!« Сьвятий Петро став, тяжко за¬ плакав : »Ей матп-ж моя тай проклятая! Не творилась добрі, та юж і не [будеш, Не вийшла ’сь з пекла, тай юж [не вийдеш.« Гал. и Угор. Гуси, II, ст. 44— пѣсни, II, ст. ~244', ч. 5. — А. Потебпи, 0