Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/159

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

125

125

125 А По усьому двору господарському, Завитай, завитай, Боже, ў госпо- [даренька — йа у тїм домі!* Побудії усю свою челядоньку, Няй вона піде по домонькбви, Як ярі пчілкі по цьвітонькови. При тўзї-лўзї при калиноньцї, При калиноньцї плўженько бре. Оре-ж він, оре четверйною, А сьвятий Петро за плўгом хбдит, А сьвятий Павел вбликі гонит, А сам Бі,—Госпоть—сам посіває, А сьвятий Юрвії поволбчуе. Біжая мати обід вин бейт: »Майбі — помайбі, робітниченькі, Робїгниченькі, плуготаренькі! Ой ходїт зо мноў чом на обідець!« »Ми не підеме, пбкиль не уробимо, Пбкиль не пооремо широкі лани, Широкі лани, доугі нивбнькі.« Біжая мати усе й питає ся, Що сам Бі-Госпоть усе посіває? На ширбкіх ланах яра пшениця, На доўгих вйвах шоукбвий линок. Яра пшениця — Богу дариця, Шоўкбвий линок — Ббіу сьві- [тильце. Зап. у Кропивнику НовДрогоб. пов. 1901, В. Левинськии. Ци дома, дома господаренько ? Гей дай Боже!* Нема го у дома, пішбў у поле, Пішбў у поле, там плужок бре, А у тїм плужкў чотири воли: Ой сьвітйй Петро за плугом хбдит, А сьвітйй Паўло вблонькі гонит, Божая мати пшенйцю сїе, Пшенйцю сїе, а ў руках нбсит, А ў руках носит, шче Бога прбсит: Зарбдь, Боженьку, ту пшеничень- І>У. Зарбдь, Боженьку, жйто, пшеницю, Жито, пшенйцю, ўсяку ярицю!.. Зап. у Кропивнику Н. 1901, А за тим словом бивай нам здброў, Бивай нам здброў, госнодарбньку, Господарбньку з господинею, З господинею, з окблим двором, З окблим двором, с хорошим ро- [дом! Дайже ти, Боже, а ў поли полон, А ў поли полон, а зо усіх сторон; Дайже ти, Боже, густі копбнькі, Густі копонькі, ріснї снопбнькі, Що копу зібе, най корець набє. Вол. Левинськии. Ж. Чий то нам плужок найранше вийшов? Зрадуй ся, зраду вали ся я всі святії над нами.1) Пана господаря найранше вийшов. Повтаряе ся за кождим стихом.