127
127
127 Сьвітий Петро за плугом ходи, Сьвітий Павло воли води, Пречиста Дїва їсти носи, їсти носи, Бога просії: Зароди, Боже, на вашім лану, На вашім лану, пшеницю як лаву! (ГІсвтаряеть ся все так само, тілько замість „пшеницю" вкладаеть ся : „жито“, „ячміпь“, „овес“, „просо", „гречку4*). Зап. у Станїміри, п. Перемишляни, Вас. Герчановський. Сей варіянт заслугув па увагу строфічною будо&ою. к. Чий тото плужок по горі ходит?1) То ґосподарский плужочок ходит. Ой а хто-ж ему волоньки гонит? Святий ’му Павло волоньки гонит. Ой а хто ему за плугом ходит? Ой сам Господь ’му за плугом [ходит. Ой а хто ему та й посіває? Святий Николай а й посіває. Ой а хто-ж ему поволочуе? Богородица поволочуе. Ой а хто-ж ему з поля збирає? Всї ’му святії з поля збирают. Записало в Дубі, 10 тая, 1867 Ой а хто-ж ему снїданє носит? Свята Пречиста снїданє носит. Ой не носи нам ране снїданє, Бо ти заблудиш по загуменю. По загуменю густі копонькп, Густі копоньки, яра пшениця. З тої пшенички проскурки пече, На Службу дає за здоровленько, За здоровленько господарскоє, За весь миронько, за православ¬ ний. А за сим словом . . . р. А. Ти ґосподару наш, прийди си до нас, Ми ти шось повемо, аж тї потїпіемо: її а на твоїм поли злотий плуясок оре. Оре плужок, оре, — скибку оборали, Скибку оборали і си посідали. І сьвата Пречиста снїданя принесла, А вни поснідали тай си посідали, Гадочки гадали, шо будут сіяли: На перші стаєнці — горох й енґерицю, На другі стаєнці — жито і пшеницю,
- ) За кождою стрічкою додає ся: „Ой дай БожеР
