Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/196

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

162

162

162 Паралелі: II Чубин кіг, Трудьт, ПІ, ст. 277, ч. 7. — А. Метлинскій, На¬ роди. южнор. пѣсіш, ст. 338. — 1>. Гринченко, Згногр. матеріали, ПІ, ст. 40—41, ч. 57. — Чергіиг. губ. Вѣдомости, 1889, ч. 6. — В. Антоновича и М. Драгоманові>; Историч. пѣсни, І, ст. 8—9, ч. 5. — О. КоІЬег^, Рокисіе, І, ст. 109—110, ч. 14. — Я. Головацкій, Народ, пѣспи, II, ст. 23—21, ч. 28 95. Золоті човна. Ци дома, дома ґосподаренько, Ґосподаренько, чом (Іванонько). Кажут служеньки, що є він дома. Зберім се, брати, ходім до него, Ходїм до него на порадочку. Ой дасть овін нам мису золота, Мису золота, а другу срібла. Покуєм собі золоті човна, Золоті човна, срібві весельці. Ударили-ж човна попід паркани, Що се паркани бай поздригали, Що їм вершечки бай поспадали. Збірка Ів. Вагилевича, ч. 17. Петро IIліт з Ясеня. 96. Господар дарує стадо коний. КрасніШ молодче, в кресличку сидиш, В кресличку сидиш, листочки пишеш. Прийшло до него три кавалери, Держать шапочки попід рученьки І просять його, як пана свого: »Пане-ж наш, пане, подаруй же нам, Подаруй же нам цю ниву землі. Бо ми цій землі тай не віримо.« »Не дарую вам цю ниву землі, Но дарую вам стадце вороне, Стадце вороне, й сивця — воронця.« Он оченьками листоньки пише. А ушиньками радоньку слише, Золотий копит камень лупає, Шовковий огон слід замітає. За цим словом оставайсь здоров, Оставайсь здоров, красний молодче. В. Кравченко, Итног. матері яли, стр. 22, ч. 64, е 97. Господар на ярмарку. Ой наш панонько, ґосподаренько! Дай ему! Дай ему, Боже, добре [здоровлє а в дому!* Ґосподаренько, чом — (такий то), А все-ж він собі з горда починат: Ой ходит собі по ярмаркови, Ой ходит, ходит, волики бракус, Котре ліпшії, все собі бере, Котре плїхшії, служенькам дає.