Перейти до вмісту

Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/206

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

172

172

172 ОЙ у нашого господарентя, Біг йому дав. Не завидуйте, милоє [братя! Біг йому дав!* Господарентя, на іме (таке то), Підвірінько му красно вметено, На тім підвіріньку світлонька стоїт, А в тій світлоньцї тисові столи, А по тих столах тонкі обруси, На тих обрусах все колачеве, Все колачеве житні, пшеничні, Коло колачів жовтії чеши, Жовтії чеши з дзеленим вином, З дзеленим вином, з солодким [медом, З солодким медом з вареним пивом. За столом сидет три товариші: Перший товариш ясен місячик, Другий товариш світлое сонце, Третий товариш сам Біг небесний. Перед ними стоїт господаречко, Господаречко, на іме (таке то). Ой стоїт, стоїт, шепочку держит, Шепочку держит, нисько се кланет: Збірка Ів. Вагилевича, ч. 3. »Ой я вас прошу, три товариші, Ой я вас прошу, на іцо ми Біг дав, Ой я вас прошу, їжте та пийте.« Вихвалює се перший товариш, Перший товариш, ясний місячик: »Як же я зийду з вечера пізно, Ой я освічу гори, долини, Гори, долини, господарентя.« Вихвалює се другий товариш, Други й товариш, світлое сонце: »Як же я зийду в неділю рано, Я обігрію гори, долини, Гори, долини, темні лісове, Темні лїсове, чистеє поле.« Вихвалює сє третий товариш, Третий товариш, сам Біг небес¬ ний : »Як же я спущу дрібного дожджу, Зрадує ми се весь мирний світок, Весь мирний світок, жито, пше- [нице, Жито, пшенице, всєка сївбице.« Тринь Турчин із Сгтевгдська Лижного. Б. Рукоп. Оссол. 2411, II, к, 172. (Місточко Поморяни). Стоїт же, стоїт нова світлонька, А в ті світлонцї тисовий столик. При тім столику три гості сьдят, Три гостї сидят, три товариші: Єдин товариш ясне сонїчко, Другий товариш та місєченько, Третий товариш та дробен дож- [чик. Сонце же мовит: »Нима над мене. Як же я зійду в неділю рано, Вогріюж бо я гори й долини, Гори й долини, поля й дуброви, Морози спадут, а роси станут.« Місець же мовит: »Нима над мене. Як же я зійду разом з зорями, Урадуют се гостї в дорозі, Гостї в дорозі, войска в обозі.« Дробен дожчь мовит: »Нпма над [мене. Як же я піду три рази мая, А зрадує се жито, пшениця, Жито, пшениця, всяка пашниця. Будут снопоньки як повозоньки, Будут копоньки яко звіздоньки.