174
174
174 В сім вар замітний спос б відповідна „колядників.“ Коли питають ся: Чим сї похвалиш, ясненьке сопце? Воно від квідає: Ой я не маю чим сї хвалити Ой я » ь зійду в неділю рано і т. д. В вар. В. Доманицького з Головина, Ровен. пов., Вол н. туб. початок такий: Ой не гнівай ся, пане господару, У господаря на єго дворі, Ми твого двора не минаємо, Горить три огні. Не єсть то огні. Святим Різдвом величаємо, Не єсть то огні, то товарищі. Ми твої дітки пробу.»’даємо. Єдеї; товарищ — ясний місяць і т. д. Варіянт 3. Тимкевичівііої з Желдца м;>є такий початок: Ой мав батенько я три синойки: Другий синоико — й а місячеико, Хвалеп ест, хвален єст Господь Бог над Третин син ійко — дрібний дощ^йко. [небесами і нами!* Сонейко каже: Нема над мене і т. д. Перший синойко — ясне сонейто, Варіант Юр. Федорчука з Джурова збліжуєть си до вар. Д. Шимчука: Чисна їаздине, ой устань, не саи, Столи вастели, двори замети, Ой устань, не спи, світло засвітл, Бо будеш мати троякі гості: Світлі засвіти, столи застели, О*, перші гості — ясне сонечко і т. д. У другім варіянтї зі збірки 3. Ходаковського (ч. 409) початок такий: Ой рані1, рано куроньки піли, Ой (а) ше рапше Марися встала, Двори умітала, сголн уотїлала, Сподївнла ся троє гостеньків: Один гостонько — яс е сонетко і т. д. В. Огі ізійшли ся1) три товариші: Славен еси! Славен еси, наш милий Боже, на небеси!* Є ден'2) товариш біл місяченько,3) Другий4) товариш ясне сонїнько, Третий5) товариш та12) дробен13) дожджик. Місець же каже: »Немай) над мене. Як же я зийду7) в вечір8) під повні, Освічуж14) бо я гори й долини, Гори й долини, поля, дуброви,10) Поля, дуброви,10) гостїм дороги.« А сонце каже: »Нема6) над мене. Як же я зийду9) в неділю рано, Обігріюж я гори й долини, Гори й долини, поля, дуброви,10) Поля, дуброви10), церкви, костели.<<15) А дожджик каже: »Нема6) над мене.