XXI
Ой ґречний пишний, ой наш ти пане,
Вийдїте ид нам, подєкуйте нам,
Ой шо миж вам сколєдували,
Повінчували, тай повитали
Шєсливим роком, многа лїтами,
Многа лїтами, сєтим Рождеством,
Тай из ґаздинев, из дїточками,
Йа всїх посполу, шо в вашим дому.
При тих словах виходит пип з розоденциї и запрошує колєдників до себе до покою.
Тогди си там набиває богато всєких цїкавих, а решта, кого ни пускают, жде на дворі, доки ни вийдут вид попа колєдники.
Де в єких селах, а найдузше видколи зачєли попи виступати проти колєдників и їх звичєїв, богато є так, що вже залишили колєду наокола церкви, и плєс до попа на колєду в попа пид викни, лиш виходит старший брат з дзвинком в руках, подзвонюючі дзвинком, и запрошує людий: „Панове ґазди, колєдникови! Хто би ласкав в колєду, то прошу до попа“. Правда, такий звичєй ни вдаєт ци богато людем. Вни на то видповідают мижи собов тяпкуючі: „Ає, кличют до попа, отєк свиний до корита. Икіс тапалаґи пусті позберают ци, шо нима з чім навіть заговорити, а ни то, на шо си подавити. Та ци хя? Бигме так, ни мали бих шо робити та бічі до попа зазерати, може би ику кістку дали? От єк було бувало, то й варт си було подивити, а тепер то бигме нехарь, нима ничьо“.
Однако прото ни розходєт ци люде, а богато цїкавих жде, шоби знати, хто в їх бик ме йти в колєдниках.
В попа колєдуют колєдники звичєйно колєду таку, в єкий си згадує про Риздво Суса Хреста та про Пречєсту Дїву. В Жєбю Слупійцї кодєдуют попови:
Коло керницї, коло теплицї,
Там сєтї сєтцї воду сєтили,
Воду сєтили, хрест загубили і т. д.
Або знов колєдуют:
На сєте сєто, на сєте Риздво,
Свєта Пречєста дитє вродила і т. д.
Єк вже скінчєют в попа колєду, тогди си розлучюют на табори и кожда табора має свою скриньку, а береза свий хрест, перевєзаний повісмом ленєним. На задвирю стают колєдники в колесо, кладут собі бартки на праве плечє, ловєт ци широко руками один за одного, змі-
