190
190
190 Сам светвй Юрий коником іграв, Коником іграв, шабельков звивав, Шабельков звивав, біл камін лупав, Біл камін лупав, церков муровав. А в тій церковці трої дверечка, Трої дверечка, трої вершечки: Одні дверечка ой із схід сов ця, Другі дверечка с під полуднїчка, Треті дверечка із захід сонця. На едні входит сам Біг небесний, На другі входит сам светвй Павло, На треті входит Біжая мати, Біжая мати — проскурниченька. Сам Біг небесний службоньку служит, А светий Павло в дзвононьки звонит, Біжая мати проскури пече, Ґосподареви на здоровленько. Збірка їв. Вагилевича, ч. 35. Пилип Саблаташ із Тишевнгщі. Ж. По залїзї сиру дубину, По дубині клениноньку, По кдевиаоньці явориноньку, Під самий верх біле залізо. В тій церковци сам Біг попом, А дячата янголята. Сами се свічи посвітили, Сами се книги почитали, Сами се служби повідправляли. Андрій Навроцький з Любичі. Де се взела сива зазулейка, І всї осади облітала, Іно в еднім не бувала. Муровали еї три вірлоньки, Іно един не мурував, Но їм тілько розказував: Кладїт на спід біле каміня, На каміню біле залізо, Збірка Ів. Вагилевича, ч. 6, 3. Ой в бару, бару валохи гудуть, Светий вечер!* Валохи гудуть, церкву будують. Збудували церкву з трема хре¬ бтами, З трема хрестами, з трема акнами. В перве аконце вскочило сонце, В друге аконце месец ізийшов, В трейтє аконце сокал улетев: Сокал улетев, на престолі сєв, Крильцами стрепенув, сльозаньку [уравўв. А ’к слеза впала, так река стала. На туой же реченці чавнок пливе, А в туом чавночку (імя) пливе, (імя) пливе, стрелачки струже: »Пливеть да, стрелачки, да маей [девачкп.« В с. Вуд’і, Чернигів. пов., Чернигів. туб. зап. В. Чернявський.
