211
211
211 За ґосподиню, за молодую, За челядойку, за домовую, Правлят службойку за челядойку, За домовую, за молодую. А за тим словом будьтя здорові! Зап. у Ременові, Львів, пов. Ст. Тис, 1912 р. Г. Ой в сего ґазди файна ґаздині, Конець Дуная вна ризи прала, Вна ризи прала з Господа Бога. Де їх сушила? В тура на розї! Де їх тачала ? В Бога за дверма! Ци птах, ци туман, ци білї вівцї? Ходят за ними три вівчарики, Три вівчарики, всї три святії. Носят при собі та по трубоццї: Мав Николая та мідяная, Святого Петра елей рогова, В Господа Бога елей золота. Ой як затрубит святий Николай, Святий Николай у мідяную. Високі гори аж побілїют, Ой усї пташки позанїмлюе, Позалїтают, вже не співают. Ой як затрубит ай святий ІІетро, Ай святий ІІетро й а в роговую, Високі гори зазеленїют, Ай усї пташки повилїтают, Повилїтают, красно співают. Ой як затрубит ай сам Господь [Бог, Ай сам Господь Бог й а в золотую, Та в великий день, та на Велик- [день, Всї церковці порозтвирают сї, А в тих церковцях служби сї [правят. Правят утреню за господиню, ІІравят всеночне за господарем. Служба сї правит за худібкую, За худібкую за роговую, За челядоньку за домовую. Але й посполу, що е в сїм дому. Зап. в Жураках, від 80-лїтного дїда Адама Дроготирсцького, 1898 р. Михайло Яриіиковський. Знати си, знати, тай котре ґазда, В ґазди ворота з самого злота, В ґазди подвіре—все срібло біле. Ци мгла, ци вода на двір налягла? Нї мгла, вї вода, все білі вивцї! Гой за вивцями три пастиречьки. Гой ідут, ідут, по трубцї несут. В сетого Дмитра трубочька хитра, Я в Николая все й роговая, Тай у Юрія все й мідяная, Тай и в Господа шьирая злотая. Та ек затрубив пресьвитий Дми- [тро, А Земля замерзла, люд засмутив си. Тай ек затрубив сьвитий Никола, Я всї си гори тай забіліли. Тай ек затрубив пресьвитий Юрій, Я всї си гори зазеленїли. Тай ек затрубив сам сьвитий [Господь, Вдарили голоса попид небеса, Божі си церькви порозтворяли, Сетї си сьвічьки тай засьвітили. Ой коло пристола сьвитий Николан Гой ходит, ходит, звоночьком дзво- [нит,
