Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/26

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

XXVI

лиш одну колєду всїм в хатї загальну, в єкій при зчінаню и вінчованю всїх си згадує.

От приміром:

Славен єс, Боже, по всему світу,
 Гей дай Боже!*
Йе по всїх церквах, по манастирях,
По манастирях, по люцких домах.
И ви є славні, наш ґосподарю,
Наш ґосподарю, пане Дмитрику.
Єкі ви славні в наший громадї,
В наший громадї тай у порадї!
Ой бо є славна ваша ґаздиня,
Ой славна, пишна, паня Параска.
Ой бо в вас славні ваші дїточьки,
Ваші дїточьки, єк пуговички.

Де май порєдні ґазди, добре приймают и дїти великі, то виказуєт си кождому на имнє. Витак си зачінає колєдувати колєду, єку де подобає си березї, а єк докінчєє береза колєду, то знов так само всїх загально вінчує, кождого на имнє. Бирше колєдий ни колєдуют, лиш си набувают, а єк єке хочє, парубок, або дївка собі осибної колєди, то треба заплатити, хотьби бодай пєть ґрейцерив, а тогди єму колєдуют самому.

Инчий звичий є в Жєбю, в Криворивни та Єсенові Горішним. В сих селах за одну плату маєт ци колєдувати осибну колєду ґаздї, ґаздини, парубкови, дївцї, и дїтем малим. Нираз такі колєдки таки добре намучіют колєдників, дотє кождому сколєдуй.

Трафєє си й так, шо є богато таких домашних, шо си зрікают колєди на річь довшеї забави, говорєчі: Шо си маєте мучіти та карати минї с колєдов, то я вам дарую. Волїєте погуляти за то! Але колєдники рідко де на то уважєют и доконуют таки своє говорєчі: Поклавши си грибом, мусимо лїсти в кошіль.

Насамперед колєдуют найстаршему у хатї и так зходє аж на найменчего. Єк колєдуют ґаздї, то уживают переспіву в колєдї: Радуй си, земне, син народив си, радуй си. А єк коледуют ґаздини, то вживают переспіву в колєдї: Славен єс, Боже, по всему світу, славен єс. Вдовицям, вдивцям, молодшим ґаздам: В недїлю рано зелене вино, зелене. Молодєкам — парубкам, дївчєгам, дїтем, або й дуже молодим ґаздиням, от нивісткам, годованкам, де є шє стариня, вживают переспіву: Дай Боже!

Колєдники єк виколєдуют одному колєду, то ни колєдуют борше за-