241
241
241 Свойому ґаздї, Господу Богу; Але бо й тото Богу й на хвалу, II тій ґаздини тай бо на славу, II тій ґаздини и );сїм посполу. Най ко ї буде Бог на дорозі, Бог на дорозї, на переході. Ми ї вінчуйим много літами, Ой шьисливими тай бо роками, Вид сего року шьий на другий рік, Гостї приймати тай вінчувати. Ай вінчувати церковних слугів, II ўсїх гостевий такії прихожих, Але й и сусїд и ўсїх родичіу. Зап. Ш. Кузьмак у Жабю - Магурі, Косів. пов. Вой чого рано роса упала, В неділю, в неділю рано зелене [вино !* Вой ишье ранче ґаздиня встала, Ґаздиня встала, косу чесала, Косу чесала, братя бужала: Вой прошу я вас, ви мої братя, Сонно ви не спіт, стрівбу ви [стрійте, Стрівбу ви стрійте, соколи пійте, Соколи пійте, хорти годуйте, Бо в моїм Ділу1) е много звіру, Миже тов звірю сивий оленїй, На тим олени сїм девіть рижків, Вой на десєтім терен написав, На тім терени золотий стільчик, На тім стільчику сиди ґаздиня. Вна собі сиди, далеко види, Ой види, види на вкрай Дуная. На вкрай Дуная бай качур плавле, На тім качурі золота павка, Вподобала си ґречній ґаздини. Вой вона проси своего ґазду: Пиди ко минї на вкрай Дуная, Качура ими, павку издойми. А узев ґазда пушку на плечі, Вой він поїхав на вкрай Дуная, Качура ни вбив, лише пидстри- [лив. З того качура павка злинула, А вин си вхилив, ту павку здой- [мив. Вин поклонив си Господу Богу, Господу Богу, сетій Пречистій. Ой вин приходи ба й до домочку, Приноси з собов золоту павку, Шьи й поклонив си ґречній ґаз- [дини. Ґекую тобі, дорогий ґаздо, За злоту павку, за поклоночку. Пишла ґаздиня просто до церкви, Вой взьила з собов золоту павку, Закосичіла райскії двері, Закосичіла шье всї й образи Перед Николи тай на престолі, Там де духовний службу служили. ]) Назва гори. КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ. 16