257
257
257 Як сядала в нову карету, Як шаснула сріблом да злотом, Воронії конї попужали ся, Молодії слуги полякали ся. Ой, панеж мій, пане, пане Демяне, Дав минї конї неученії, Дав минї слуги незвичайнії! Панї моя, панї, панї Оксано, Дай же, Боже, за рок дождати, Дам тобі конї все ученії, Дам тобі слуги все звичайнії. За сїм словом — будь здорова, Сії святки святкуй здорово, За рок у Богу дожидай здорова. Нашій березі гвирка заплата, Гвирка заплата — горілки кварта. Кварта не кварта — хоч бочка меду, Бочка — не бочка, хоч коновочка. В. Кравченко, Етн. матеріали, стр. 19, ч. 52. Колядки вдовиди. 149. Колядники у вдови. Вдарили бубни в вдовині вугли: Ой війди, вдово, скажи нам слово! Зачекайте ме хоць годинку малую, Нехай же я се в чобітки убую. В дальших строфках приходять такі зміни: Та най я се в кошульку обрандую, В спідничку обрандую, В коралики обрандую, Най се в кожушок обрандую. Зап. М. Кучинський. Пор. повисше колядку ч. 15. 150. Вдова віє золото. Чи дома, дома бідная вдова? Не має дома, десь у короля. Щож вона діє? Золото віє. А за ті одвійки — кварта горілки. Збірка Кодянськоги. Пор. повисше колядку ч. 12—13. Паралелі: А. Малинка, Сборн. матеріалові», ст. 85—86, ч. 128. колядки і щедрівки. 17
