19
19
21. Святе Різдво Там у нашого пана сподара, Ой дай Боже, пане сподарю*! Стоят столови о три рядови; За тими столами сам Господь сидит, Сам Господь сидит, всї свєта пиши. Всі света списав, Різдва не най¬ шов. Світий Петре-Павле, послуго моя! Піди, пошукай святого Різдва. Світий Петро пішов, Різдво юш [найшов. Бивай веселейкий, пане сподарю, Із цїлим домом, із милим Богом. Зап. від М. Крушеної з Еушкович К). Павлюк. Йа у лїсї, ў лїсї, йа у медоборі, Дай Боже*! Блудили блудцї, сімсот молодцїў; Приблудили си ид цему двору, До сего двору тай веселого. Йа ў цего ґазди двори уметені, Двори уметені, столи устелені. Ой поза стілю самі сьитії, Самі сьитії тай веселії. Бо й мижи ними й одного нима, її одного нима, сьитого Різдва. Бо й они просьи сьитого Петра: Ти, сьитйй Петре, послужи нас, Ой послужи нас на сьижінь зимлї, На сьижінь зимлї по сьите Різдво. Ой пишоу Петро по сьите Різдво, Йиго пирийшло сиве голубйе. Бо сьитий Петро сьа зосоломив1) Бо й тому з йрта поломінь пишла, Ой бо из очйй искри скакали. Ба й сьитвй Петро назад си вер- [нув, Ой вин приходи межі сьитії. Ти сьитий Петре, чогос си вернув? Мене пирийшло сиве голубйе, Ой йа того си тай перепудив, Тому з ирта поломінь пашет, 1) Перелякав
