Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/92

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

58

58

58 Та й тото узріла та іі то похвалила, А тайну вечерю поблагословила: Ой ти, Боже, Боже, та й ти, мій синочку, Та нішлїм ми собі по два-три ангели, Хоть на годиночку та по сїм світочку, Та по сїм світочку, по всїх монастирях. Ой они ходили та не находили, А що ся попили, та що ся сварили, А тайну вечерю не благословили. За сим же нам словом, ґречний паночку, Ґречний паночку — з свойов челядкою, Ой рік до року, ой вік до віку. Ослави Чорні, пов. Дслятин, зап. Юрій Мельник, 22 цвіти я, 1905. 44. Грішні душі. А. Геп сїв сам Господь тай вечеряти, Бходит до него Божая Мати: Ой дай ми, Сину, од пекла ключі, Повипускати ті грішні душі. Бериж ти, Матко, од пекла ключі, Іди, випусти грішнії душі; Лиш одну душу не випускати, Що зневажае отца і мати, Що зневажала, словом вкорила, Словом вкорила, судом судила. Ще другу душу тай не пускати, Що не приймала бідного в хату, Що не приймала, не приодїла, Нікому добра не приобріла. Ще й тоту дупіу та не пускати, Що чужолоством ся забавляє; Тим душам на вік в пеклї горіти, В пеклї горіти, в смолі кипіти. Зі збірки Онуфрія Савчука — Ясенів Горгшний, пов. Косів. Відліпи: В вар. Вас. Басараба з Ляховець, Богородчан. пов. запис. 1900 р., говорить Христос про третю душу так: